Загальна характеристика промисловості України

Господарство країни – це система виробництва, обміну, розподілу та споживання, що історично склалась й розвивається на її території.

Галузі господарства – сукупність підприємств, установ та закладів, які виробляють однорідну продукцію чи надають послуги, що задовольняють однорідні потреби.

Галузева структура господарства – склад, співвідношення і зв’язок між галузями. У господарстві країни виділяють виробничу  невиробничу сфери. До виробничої сфери належать галузі, які виробляють матеріальні цінності. До невиробничої сфери належать заклади, що задовольняють різноманітні соціальні та культурні запити людей.

Промисловість – галузь виробничої сфери, що поділяється на важку промисловість (промисловість групи А) та легку (промисловість групи Б). Важка промисловість займається випуском засобів виробництва (поєднання засобів праці та предметів праці). Промисловість групи Б займається випуском товарів народного споживання (легка і харчова промисловість).

Найважливішим показником ефективності господарства є продуктивність праці, що визначається величиною всієї продукції, виробленої за рік у країні , чи її окремій галузі у розрахунку на одного працюючого або за одиницю часу.

Дуже важливим для розвитку країни є її економічний потенціал – сукупна здатність галузей господарства виробляти промислову й сільськогосподарську продукцію, здійснювати будівництво, перевезення вантажів і пасажирів, а також надавати послуги населення.

Економічний розвиток країни визначають за такими характеристиками як валовий внутрішнійпродукт (ВВП), валовийнаціональнийпродукт(ВНП) йнаціональнийдохід(НД).

Валовийвнутрішнійпродукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість усіх товарів та послуг вироблених та реалізованих країною за певний проміжок часу (зазвичай – за рік).

Валовийнаціональнийпродукт (ВНП) – це показник ВВП, який не включає вартість продукції, яка вироблена в країні підприємствами, які належать іноземцям, але включає вартість продукції виробленої за межами країни підприємствами, що належать громадянам цієї країни.

Національнийдохід(НД) – це різниця між ВНП та амортизацією (зношеністю обладнання).

Економіка господарства країни чи певних його галузей може розвиватись інтенсивним або екстенсивним шляхами. При екстенсивному шляху розвитку економіки будують нові підприємства, залучають додаткових робітників, розширюють площі, тобто проводять кількісну модернізацію. Інтенсивний шлях розвитку передбачає якісну модернізацію, тобто застосування передових технологій, кращу організацію виробництва і праці, залучення кваліфікованих кадрів, тобто нарощування виробництва відбувається на основі продуктивності праці.

Господарство країни розміщується на її території певним чином. Різноманітність поєднання, взаємозв’язки й взаємо розташування підприємств, закладів та населених пунктів називається територіальною структурою господарства.

Залежно від скупчення промислових підприємств на певній території виділяють:

- промисловий центр – місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств;

- промисловий вузол – виникає, коли на обмеженій території кілька підприємств мають спільну інфраструктуру й трудові ресурси;

- промисловий район – територіальне поєднання однієї або кількох галузей, між якими здійснюються виробничі зв’язки;

- промислові агломерації – зосередження підприємств різних галузей промисловості.

Поєднання різних галузей та внутрішньогалузевих зв’язків промисловості призводять до утворення різних форм організації праці:

1. Концентрація – зосередження виробництва на великих підприємствах (всі етапи виробництва відбуваються на одному підприємстві)
2. Кооперування – утворення виробничого зв’язку між підприємствами (різні етапи виробництва відбуваються на кількох підприємствах)
3. Спеціалізація – випуск підприємством однорідної продукції
4. Комбінування – зосередження на одному комбінаті технічно-відокремлених виробництв, які часто не зв’язані між собою.

Забезпечення взаємозв’язків між підприємствами – це завдання інфраструктури. Інфраструктуру поділяють на виробничу й соціальну. До виробничої інфраструктури належать лінії електропередач (ЛЕП), транспортні шляхи, водопроводи, склади, тобто споруди, які не беруть безпосередньої участі у виробництві, але сприяють йому. Соціальна інфраструктура покликана забезпечити необхідний рівень обслуговування громадян (школи, лікарні і т.д.)