Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Наше опитування
Як ви відпочивали цього літа?
Всього відповідей: 752
Статистика

Всього онлайн: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0

Албанія. Економіка

Головна -> Матеріали -> Країнознавство -> Країни Європи -> Албанія -> Економіка
    Претензійні плани економічного розвитку Албанії значною мірою залежали від допомоги СРСР та інших східноєвропейських країн, а після припинення цієї допомоги в середині 1960-х років відбулося зниження темпів розвитку економіки. Особливо потребувала переоснащення мала гірничодобувна промисловість. Наприкінці 1980-х років ситуація стала вирівнюватися: налагоджуються відносини з країнами Західної Європи, але дефіцит інвестицій, неефективне їх використання і політична нестабільність призвели до різкого економічного спаду в 1990-1991 рр.
    У 1992 р. ВВП Албанії різко скоротився у порівнянні з рівнем 1989 р., і для подальшого розвитку економіки були потрібні негайні заходи. Уряд висунув програму реформ, що включала перехід від адміністративно-командної економіки з централізованим контролем до ринкової економіки і приватного підприємництва. Насамперед була здійснена приватизація більшої частини сільськогосподарського сектора, дрібних і середніх підприємств, а потім настала черга великих підприємств. У 1996 р. ці зусилля в сполученні з іноземними інвестиціями дали певні позитивні результати, ВВП зріс на 9% (за іншими даними - на 5%) і становив 2,3 млрд. дол., тобто 700 дол. на душу населення. Однак ці досягнення були затьмарені зростанням безробіття, яке офіційно перевищувало 20%, і поширенням корупції. Подальший прогрес у перетворенні економіки в цілому гальмувався через відсутність надійної інфраструктури й ефективної фінансової системи. В остаточному підсумку фінансові піраміди, політична нестабільність у 1997 і протиборство сил у 1998 р. призвели економіку до повного розвалу. У 1997 р. ВВП скоротився на 7%, а зовнішньоторговельний баланс - на 22%.
    Албанія мала дуже обмежену і слабку базу для індустріалізації. Без інтеграції країни до світових ринків великі іноземні інвестиції в економіку країни, реформи на державному рівні були приречені на незначні результати. Об'єктивну оцінку економіці країни не дає зробити обмеженість інформації, яка за радянських часів замовчувалася, а в пострадянські часи - не була достатньо точною.

    Паливно-енергетична база
    Видобуток нафти в Албанії вперше почали проводити італійські компанії ще до початку Другої світової війни. Обсяг виробництва зріс з 13 тис. т у 1935 до 134 тис. у 1938, з них 105 тис. т експортувалося в Італію. Після закінчення війни розвиток цієї галузі набирав обертів. Видобуток нафти у 1987 р. сягнув приблизно 3 млн. т, тоді як її запаси оцінювалися в 20 млн. т. Основні нафтові родовища знаходяться в районах Кучова і Патосі.
    Албанська нафта відрізняється підвищеною густотою і потребує спеціальної переробки. На початку 1990-х років виробництво нафтопродуктів в Албанії підтримувалося на рівні 600 тис. т на рік, але потім скоротилося до 360 тис. т (1997).
    Видобуток природного газу, що почався у 1938, істотно знизився у роки війни. Однак у 1950-х роках він значно збільшився і сягнув 40 млн. куб. м у 1959 році. На початку 1960-х років були відкриті нові газові родовища. У 1985 р. було добуто 420 млн. куб. м, а в 1990-х роках відбувся різкий спад у цій галузі: видобуток газу скоротився до 102 млн. куб. м у 1992 і 18 млн. куб. м - у 1997.
    Вуглевидобувна промисловість розвинута слабко через обмеженість запасів кам'яного вугілля. У країні переважають родовища бурого вугілля з низькою теплотворною здатністю. Основні центри вугледобувної промисловості: Валіяси (біля Тірани), Мемаліай (на північ від Тепелени), Мбор'я і Дренова (біля Корчі). Розробка вугільних родовищ почалася в 1938 р., коли видобуток становив лише 3,7 тис. тонн. Під час Другої світової війни він збільшився до 132 тис. т на рік, а у 1987 сягнув 2,3 млн. т, у 1990-х роках ця галузь господарства почала занепадати. У 1992 р. було добуто 366 тис. т вугілля, а в 1997 - всього 40 тис. тонн.
   Особлива увага в роки комуністичного режиму приділялася розвитку гідроенергетики. Важливим проектом того часу було спорудження гідроелектростанцій на р.Маті, біля Тірани, і особливо низки ГЕС на р.Дрін у Північній Албанії. Вироблення електроенергії зросло з 3 млн. кВт/г у 1938 р. до 9,2 млн. у 1948 р. і 150 млн. у 1958. У 1970 р. вироблялося приблизно 900 млн. кВт/г електроенергії, і уряд оголосив про завершення електрифікації сільських районів. У 1988 р. виробництво електроенергії сягнуло майже 4 млрд. кВт/г, з них на частку ГЕС припадало 80%. У 1990-х роках виробництво електроенергії скоротилося, стали звичними перебої в енергопостачанні, але до 1995 воно було відновлене.

    Гірничодобувна промисловість
    Албанія багата на корисні копалини, особливо на хромові і мідні руди. Наприкінці 1980-х років на частку гірничорудної продукції припадало приблизно 5% вартості промислової продукції і 35% вартості експорту.
    Родовища високоякісного хроміту зустрічаються в різних частинах країни. Хромітові рудники знаходяться у Поградеці, Клесі, Летайї і біля Кукеса. Обсяг видобутку зріс з 7 тис. т у 1938 р. до 502,3 тис. у 1974 і 1,5 млн. т у 1986. Родовища мідних руд розташовані в основному в північній Албанії, в околицях Пука і Кукес. Ведеться розвідка і видобуток руд, що містять золото, срібло, боксити, нікель, марганець тощо. Налагоджувався видобуток залізної руди на родовищах у долині р.Шкумбіні між Ельбасаном і Перпарімі. У 1990-х роках видобуток всіх цих руд різко знизився. У 1997 р. у державному секторі було видобуто всього 157 тис. т хромітів і 25 тис. т міді.

    Обробна промисловість
   До 1925 року в Албанії не було майже ніякої промисловості. Вона почала повільно розвиватися тільки на початку 1930-х років, цей процес прискорився у 1939-1943 роках під час італійської окупації. У кінці Другої світової війни в країні діяло кілька лісопильних заводів і фабрик з виробництва маслинової олії і тютюнових виробів, великий пивоварний завод, кілька підприємств з виробництва мила, меблів, картону тощо. У роки комуністичного режиму були побудовані металургійний комбінат у Ельбасані, цементний завод, фабрики з виробництва рибних консервів у Влері, текстильні комбінати в Тирані і Бераті, фабрика з виробництва гумових чобіт у Дурресі, бавовноочисні підприємства в Рогожині і Фієрі, фабрики з виробництва овочевих і фруктових консервів у Ельбасані, Шкодері і Бераті, цукровий завод у Корчі і ще кілька невеликих підприємств у різних частинах країни.
    Наприкінці 1980-х років на частку промислової продукції припадала приблизно половина валової вартості товарів і послуг в Албанії. Найважливіші галузі промисловості були пов'язані з видобутком і збагаченням хромових і мідних руд, перегонкою нафти, виробництвом електроенергії, машин тощо. Наприкінці 1980-х років частка продукції харчової і текстильної промисловості становила лише приблизно третину всієї промислової продукції країни. У 1990-х роках обробна промисловість переживала глибоку кризу. До 1992 р. її продукція скоротилася більше ніж на 50%, а у 1996 становила всього 12% ВВП.

    Сільське господарство
   Рівень сільськогосподарського виробництва в Албанії традиційно був і залишається невисоким, оскільки природні фактори досить несприятливі для його розвитку. У 1943 р. оброблялося лише 356 тис. га. У 1964 р. оброблювані землі становили 521 тис. га (17% всієї площі країни). Більша частина орних земель зосереджена в прибережних і центральних районах Албанії.
  Колективізація сільського господарства супроводжувалася земельною реформою, спрямованою на ліквідацію великого приватного землевласництва і надання землі "тим, хто її обробляє". Після проведення реформи по всій країні почали насаджувати колективні і державні господарства. Процес колективізації прискорився починаючи з середини 1950-х років, коли був прийнятий курс на повне кооперування сільського господарства і залучення селян у колективні і державні об'єднання. У 1967 р. цим господарствам належало 97% орних земель. Тільки в 1990-х роках розгорнулася кампанія з приватизації у сільському господарстві, і до 1995 р. більшість ферм перейшли в приватну власність.
   Основні сільськогосподарські культури в Албанії - кукурудза і пшениця. Посівні площі під зерновими культурами збільшилися з 140 тис. га у довоєнні роки до 350 тис. га у 1988. Середньорічний збір кукурудзи зріс з 134 тис. т у середині 1930-х років до 108 тис. у 1950 і 315 тис. т наприкінці 1980-х років, а середньорічний збір пшениці - з 40 тис. т у середині 1930-х років до 200 тис. у 1973 і 589 тис. у 1988; у 1994 врожай кукурудзи становив 180 тис. т, а пшениці - 470 тис. тонн.
   Значних успіхів країна досягла у вирощуванні волокнистих культур, особливо бавовни і тютюну. Важливу роль відіграє обробка маслин. Серед інших культур, вирощуваних в Албанії, - жито, ячмінь, овес, рис, цукровий буряк і картопля. У 1990-х роках відбулося збільшення обсягу валової продукції сільського господарства, і тепер вона становить понад 50% ВВП.
    Тваринництво. Незважаючи на деяке зростання поголів'я домашньої худоби, продуктивність тваринництва в Албанії знаходиться на низькому рівні. Розвиткові цієї галузі перешкоджають недосконалі методи її ведення, дефіцит кормів, недостатні площі приміщень для утримання худоби і деякі інші фактори. У 1996 р. в Албанії нараховувалося 806 тис. голів великої рогатої худоби, 98 тис. свиней, 1410 тис. овець, 895 тис. кіз і 4108 тис. голів домашньої птиці. Ці показники скоротилися в 1997-1998 роках, коли селяни забили худоби більше, ніж звичайно.

    Транспорт і зв'язок
  Залізничний транспорт відіграє важливу роль у пасажирських і вантажних перевезеннях. Довжина залізниць становить понад 720 км. Основна магістраль проходить з півночі на південь від Шкодера через Дуррес до Влери, є відгалуження до Тирани і Поградцу (на березі Охридського озера). Залізниці Албанії з'єднані з містом Титоград (Югославія) і входять у європейську систему залізниць.
   Для внутрішніх перевезень істотне значення має автомобільний транспорт, хоча парк приватних автомашин невеликий, а дороги в поганому стані. Загальна довжина доріг з твердим покриттям - приблизно 3 тис. км.
    Можливості морського судноплавства обмежені. У ХХ ст. головним зовнішньоторговельним портом був Дуррес, що має вигідне положення в центральній частині узбережжя країни і з'єднаний мережею доріг з внутрішніми районами. Серед інших портів виділяються Влера і Саранда. В Албанії є кілька аеропортів. Найбільший аеропорт країни Тирана має регулярний зв'язок з великими містами Європи.

    Торгівля
    При комуністичному режимі оптова торгівля була повністю націоналізована, а роздрібна - була переважно державною і кооперативною. Зовнішня торгівля також була монополізована державою.
    Відомо, що у 1960-х роках витрати на імпорт регулярно перевищували експортні надходження. Щоб компенсувати цей дефіцит, країна брала іноземні кредити: до 1948 у Югославії, у 1949-1961 роках у СРСР та інших соціалістичних країнах, у 1961-1978 у КНР. Наприкінці 1970-х - на початку 1980-х років уряд вирішив зрівняти зовнішньоторговельний баланс шляхом введення бартерних угод з партнерами Албанії. Країна в той час забезпечувала себе зерном і паливом, що дозволяло тримати під контролем імпорт. Однак промисловість, що розвивалася, потребувала розширення експорту готових виробів і напівфабрикатів. У 1982 р. вартість зовнішньоторговельного обороту Албанії оцінювалася приблизно в 1 млрд. доларів.
   Основний предмет експорту - хромова руда. Албанія є одним з провідних постачальників цієї руди на світовий ринок. Інші статті експорту - мідь, нафтопродукти, фрукти й овочі, тютюн і сигарети. Важливі предмети імпорту - машини, промислове устаткування, продукція хімічної промисловості і деякі споживчі товари.
    У 1948-1978 роках зовнішня торгівля в основному залежала від політичного курсу країни. До 1961 р. основним партнером був СРСР, на частку якого припадала приблизно половина зовнішньоторговельного товарообороту Албанії, у 1961-1978 рр. це місце зайняв Китай. Після розірвання зв'язків з КНР у 1978 р. Албанія почала розширювати коло торговельних партнерів.
    Протягом більшої частини 1980-х років найважливішим її партнером була Югославія. Однак наприкінці 1980-х Югославія відійшла на шосте місце серед торговельних партнерів Албанії. Це той період часу, коли розширювалися зв'язки з країнами Східної Європи. Різко скоротилася торгівля з Грецією, але поступово налагоджувалися зв'язки з іншими країнами ЄС. У 1988 р. частка жодного з торговельних партнерів не становила більше 10% сумарного зовнішньоторговельного товарообороту Албанії. У 1990-х роках ситуація змінилася. У 1996 р. майже 90% експорту і 80% імпорту були пов'язані з промислово розвинутими країнами Західної Європи, в основному з Італією і Грецією. На частку Італії припадало 58% албанського експорту і 42% імпорту, на частку Греції - відповідно 13% і 21.


    Державний бюджет
    Державний бюджет Албанії у 1989 році становив 9,55 млн. леків за статтями доходів і 9,50 млн. леків - за статтями витрат, а в 1996 році - 51,34 млн. і 72,49 млн. леків відповідно. При комуністичному правлінні не стягувався прибутковий податок з приватних осіб, при новому режимі він був введений нарівні з податками на додану вартість, нерухомість, прибуток корпорацій і підприємницьку діяльність.
    У 1992-1996 роках ЄС надав Албанії гуманітарну допомогу на суму приблизно 560 млн. дол. США.

Форма входу
Пошук
Друзі сайту

geoswit © 2009-2017