Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Наше опитування
Як ви відпочивали цього літа?
Всього відповідей: 730
Статистика

Всього онлайн: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0

Природні зони Південної Америки

Головна -> Матеріали -> Географія материків та океанів -> Південна Америка -> Природні зони Південної Америки

Південна Америка має своєрідну флору й фауну. Флора материка нараховує понад 40000 видів вищих рослин. Тут батьківщина гевеї, хінного й червоного дерев, шоколадного дерева, Вікторії-регії, а також багатьох культурних рослин – картоплі, томатів, квасолі та інших. В складі тваринного світу збереглось чотири види сумчастих. Ендеміками є броненосці, мурахоїди, лінивці. Найбільшими ссавцями є гуанако й вікунья. Своєрідні гризуни материка – шин шила, віскаша, дикобрази. Хижаків у Південній Америці мало (пума, ягуар, оцелот), Зате пернатих – 1500 видів: від страуса нанду до мініатюрних колібрі. Тварини материка в процесі тривалої еволюції пристосувались до екологічних умов певних природних зон.

Зона екваторіальних лісів (сельва) займає в Південній величезні площі Амазонської низовини в області екваторіального кліматичного поясу.  Ґрунти під багатоярусними екваторіальними лісами – червоно-жовті фералітні. В складі рослинності тут поширені різні види пальм, сейба, хінне дерево, гевея, деревоподібні папороті та інші. Дерева в лісах оповиті ліанами й епіфітами, серед яких багато орхідей. В цій зоні в річках плаває гігантська рослина Вікторія-регія, яка може витримувати вагу до 50 кг. В сельві живуть мавпи-ревуни, лінивці, тапіри, ягуари, мурахоїди; багато птахів й комах. В Амазонці і її притоках водиться хижа риба піранья, зустрічається удав анаконда, який досягає 11 м в довжину.

Зони саван і рідколісь розміщені в основному в субекваторіальному і частково тропічному поясах. Савани займають Оринокська низовину, де їх називають льянос, а також внутрішні райони Бразильського плоскогір’я, де їх називають кампос.

 Ґрунти саван червоні фералітні й червоно-бурі. В саванах північної півкулі серед високих злаків ростуть пальми й акації, які стоять поодиноко. В саванах Бразильського плоскогір’я трав’яний покрив складається з високих злаків і бобових. З дерев тут переважають мімози, деревоподібні кактуси, молочаї. В тваринному світі саван поширені варани, рівнинні тапіри, болотні олені, броненосці,; зустрічаються мурахоїди, свині-пекарі; з хижаків – пума і ягуарунді.

Зона субтропічних степів (пампа) розташована на південь від саван південної півкулі. Ґрунти в пампі червонувато-чорні. Ці ґрунти мають значний гумусовий горизонт (до 40 см) і дуже родючі. Для пампи характерні такі тварини як пампаський олень, пампаська кішка, лами. По берегах рік багато гризунів – нутрія, віскаша. Сьогодні природні ландшафти в пампі майже не збереглись: зручні землі розорані (полями пшениці, кукурудзи), сухі степи розділені на величезні загони для великої рогатої худоби.

Зона напівпустель помірного поясу переважає на території звуженої південної частини материка – Патагонії. Патагонія знаходиться в „дощовій тіні” Анд (в помірних широтах переважає західне перенесення, якому перешкоджають високі Анди). В умовах сухого континентального клімату на сірих і сіро-бурих ґрунтах поширений незамкнений рослинний покрив. Він представлений злаками й чагарниками. Ендемічними в тваринному світі Патагонії є скунс, магеланова собака (схожа на лисицю), страус Дарвіна (південний вид нанду). Зустрічаються Пампаська кішка й броненосці, дрібні гризуни.

В Андах характерна висотна поясність ландшафтів. Ділянки Анд, що лежать на різних широтах, відрізняються кількістю й складом висотних поясів. Найповніший спектр висотних поясів представлений в області екватора.

Нижчий пояс гір, який називають „жарка земля”, простягається до висоти 1200-1500 м над рівнем моря. Його займають вологі екваторіальні ліси. Вище, до 2800 м, гірські вічнозелені ліси з деревоподібних папоротей, бамбуків, хінного дерева, кущів коки. Цей пояс називають „помірна земля”. Тут температура на протязі року коливаються в межах від +15 до +20оС. На висоті від 2800 до 3800 метрів, вже в прохолодному кліматичному поясі, розміщений пояс низькорослих високогірних лісів – пояс криволісся. Ще вище, до 4500 м, лежить пояс високогірних лугів – парамос. Хоча середньомісячні температури в цьому поясі додатні (+4...+8оС), але часто стаються нічні заморозки. Рослинність парамосу своєрідна: високі складноцвіті рослини, кущові злаки, ділянки мохових боліт. Вище 4500 м розміщується пояс вічних снігів і льодовиків.

Вздовж Тихоокеанського узбережжя йде особлива зміна меридіональних природних зон: в тропічних широтах формується зона пустель й напівпустель тропічного поясу (пустеля Атакама); в субтропічному поясі між 32-38о пд.ш. розміщена зона сухих твердолистих вічнозелених лісів і чагарників. Південніше 38о пд.ш. в субтропічному поясі – зона постійно вологих вічнозелених лісів (зона гемігілей), яка поширюється на південь і в межі помірного поясу до 46о пд.ш. Гемігілеї складаються з вічнозелених південних буків, чілійських араукарій, чілійських кипарисів та інших.

Природа Південної Америки сильно змінена господарською діяльністю людини. Надзвичайно експлуатуються землі прибережних районів Атлантичного океану й долини великих річок. Практично знищена природна рослинність пампи й рівнин Гран-Чако. Величезної шкоди було завдано гілеям Амазонії, які під час будівництва Трансамазонської магістралі втратили ліси на площі 1,3 млн. км2.

Перші національні парки в Південній Америці були створені ще на почату ХХ століття. Сьогодні під національними парками й біосферними заповідниками занято близько 9 млн. га території материка. Серед національних парків Південної Америки найвідоміші Галапагоські острови, острови Хуан-Фернандес, Ігуасу (Аргентина), Ранчо-Гранде (Венесуела), Нагель-Уапі (Аргентина), Сахама (Болівія). Головне завдання національних парків – охорона рослинності, тваринного світу й унікальних природних ландшафтів.

Форма входу
Пошук
Друзі сайту

geoswit © 2009-2017