Теорії є окремою формою наукового знання, що дає
цілісне уявлення про закономірності та істотні взаємозв’язки, основні ідеї у
будь-якій галузі знань. Регіональна економічна і соціальна географія світу в
теоретичних положеннях спирається на географічні теорії, серед яких важливе
значення мають теорія географічного
детермінізму, теорія регіоналізму, теорія економічного районування.
Теорія географічного детермінізму. Її сутність полягає в перебільшенні, а іноді й абсолютизації ролі
географічного середовища у розвитку суспільства. Тобто прихильники цієї теорії
стверджували, що все в житті людини й суспільства визначається впливом певних
географічних факторів (рельєфу, клімату і т.д.)
У наш час ця теорія виявляється переважно в
завуальованій формі. Нові течії цієї теорії отримали назви „енвайроменталізм” та „посибілізм”. Вони виходять з того, що
природне середовище лише визначає передумови розвитку людського суспільства,
тобто в цих течіях послаблюється вплив природи на суспільство.
Цілком протилежної оцінки значенню природи в житті
суспільства надають прихильники географічного
нігілізму. Їхнє ставлення виявляється в недооцінці навколишнього середовища
й відмові від дослідження взаємодії природних і суспільних явищ.
Теорія регіонального розвитку (регіоналізму). Сучасний регіоналізму є своєрідною міждисциплінарною
теорією, проникнувши в інші науки, пов’язані з географічним простором. На цій
основі виникли регіональна економіка, регіональна політика, регіональна
демографія тощо.
Теорія економічного районування. Економічне районування – процес виявлення об’єктивно існуючих економічних
районів.
Економічний
район – територіальна
цілісна частина господарства країни, що характеризується спеціалізацією як
основною господарською функцією та комплексністю (взаємопов’язаністю та
збалансованістю найважливіших підрозділів і елементів господарства).
Фундаментальними положеннями теорії районування є:
1)визнання об’єктивного існування
економічних районів;
2)наявність економічної цілісності як
важливої ознаки району;
3)визначення району як системи регіонів
нижчого ієрархічного рангу;
4)урахування комплексності району й господарської спеціалізації, що
визначає функції району в межах господарства країни.
Ядрами економічних районів є районоутворювальні
центри і територіально-виробничі комплекси (ТВК) – об’єднання підприємств, які
зумовлюють економічний ефект за рахунок раціонального використання місцевих
природних і соціально-економічних умов і ресурсів.
