Перша світова війна
Незахищеність кордонів та географічне розташування на перехресті доріг Європи
як і раніше робили Бельгію вразливою перед сильнішими державами. Гарантії
нейтралітету і незалежності Бельгії з боку Великобританії, Франції, Пруссії,
Росії та Австрії перетворювали її на заручницю складної дипломатичної гри
європейських політиків. Ця гарантія діяла 75 років, однак до 1907 року Європа
розділилася на два протилежних табори: Троїстий союз (Німеччина, Італія та
Австро-Угорщина) та Антанту (Франція, Росія і Великобританія). Посилення
напруженості між сусідніми країнами - Францією та Німеччиною спричинило те, що
однією з перших жертв Першої світової війни стала Бельгія.
2 серпня 1914 року німецький уряд оголосив ультиматум з вимогою дати можливість
німецьким військам пройти територією Бельгії до Франції. Отримавши відмову від
бельгійського уряду, 4 серпня Німеччина здійснила вторгнення на територію
Бельгії. Так почалася чотирирічна окупація Бельгії. Населення потерпало від
контрибуцій і пограбувань, бельгійська економіка занепала.
Період між війнами
Угоди, досягнуті під час мирних переговорів в кінці війни, мали як позитивні,
так і негативні сторони для Бельгії. Країна відмовилася від нейтралітету і в
1920 році уклала військову угоду з Францією та окупувала разом з нею у 1923
році Рурську область і підписала в 1925 році Локарнські угоди. До кінця 1930
років увага бельгійців була зосереджена на вирішенні внутрішніх проблем:
відновлення промисловості, реконструкція підприємств, зниження рівня
безробіття, боротьба з наслідками економічної кризи.
Зростання фашизму в Європі в цілому та економічний крах сприяли формуванню в
країні таких ультраправих груп, як рексити Леона Дегреля (бельгійська
фашистська партія) та Національного союзу фламандців (організація з
антифранцузьким та авторитарним ухилом). У 1936 р. відсутність внутрішньої
єдності призвела до анулювання угод з Францією. Бельгія вирішила діяти
незалежно від європейських держав. Ці зміни значно послабили позиції Франції,
оскільки французи надіялися на спільні дії з бельгійцями по захисту північних
кордонів і тому не продовжили оборонну лінію Мажино до Атлантики.
Друга світова війна
10 травня 1940 року німецькі війська без оголошення війни вторглися в Бельгію.
Бельгійська армія капітулювала 28 травня 1940 року, почалася чотирирічна
німецька окупація. Король Леопольд ІІІ залишився в Бельгії і перетворився на
німецького в'язня замку Лакен. Бельгійський уряд на чолі з Юбером П'єрло
емігрував до Лондона. Більшість населення окупованої країни піддала сумніву
заяви короля про те, що він залишився заради захисту свого народу, пом'якшення
жорстокості нацистів і бажання бути символом національної єдності та опору.
Поведінка Леопольда ІІІ під час війни стала головною причиною післявоєнної
політичної кризи і фактично призвела до зречення короля від престолу. У вересні
1944 року союзники зайняли Бельгію вигнавши німецькі окупаційні війська. Після
повернення з еміграції прем'єр-міністр Юбер П'єрло скликав парламент, який за
відсутності Леопольда ІІІ обрав регентом королівства його брата принца Шарля.
Післявоєнна відбудова та європейська інтеграція. Бельгія вийшла з війни,
зберігши значною мірою свій промисловий потенціал, тому промислові райони на
півдні країни були модернізовані за допомогою американських та канадських
кредитів та фінансування за планом Маршала. Поки південь відновлювався, на
півночі розпочалася розробка вугільних родовищ, були розширені потужності Антверпенського
порту. Багаті уранові родовища в Конго, які набули особливого значення в епоху
атомних технологій, також сприяли економічному процвітанню Бельгії.
Відновленню економіки Бельгії сприяв і новий рух за європейську єдність. Такі
відомі бельгійські політики, як Поль-Анрі Спаак та Жан Рей, зробили великий
вклад у скликання і проведення загальноєвропейських конференцій.
