Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Наше опитування
Як ви відпочивали цього літа?
Всього відповідей: 700
Статистика

Всього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бельгія. Економіка

Головна -> Матеріали -> Країнознавство -> Країни Європи -> Бельгія -> Економіка

Історія розвитку бельгійської економіки
Промисловість і ремесла в Бельгії виникли давно, і цим частково обумовлюється сучасний високий рівень розвитку країни. Вовняні і лляні тканини вироблялися ще в середні віки. Сировинною базою для цього виробництва були вовна англійських і фламандських овець і місцевий льон.
Такі міста, як Брюгге і Гент, наприкінці середньовіччя стали великими центрами текстильної промисловості. У XVI-XVII століттях головною галуззю промисловості стало виробництво бавовняних тканин. На рівнинах на північ від Арденн розвинулося вівчарство, а в найстарішому центрі вовняної промисловості - місті Верв'є - виробництво вовни.
Протягом XVI століття виникали невеликі металургійні підприємства, а потім і майстерні з виготовлення зброї. У 1788 році у Льєжі було 80 невеликих заводів з виробництва зброї, де працювали майже 6 тис. людей. Бельгійська скляна промисловість має велику історію. Вона базувалася на місцевій сировині - алювіальних кварцових пісках і деревині, що використовувалася як паливо і надходила з району Арденн. Великі скляні заводи і дотепер працюють в Шарлеруа і пригороді Брюсселя.
У наш час Бельгія - країна з високорозвинутою економікою, де провідна роль належить приватному сектору. Промисловість сконцентрована в основному у Фландрії, більш населеній частині Бельгії, хоча уряд заохочує інвестиції у південну частину країни - Валлонію. Небагата на природні ресурси Бельгія змушена ввозити великі обсяги сировини для своєї промисловості, що робить її економіку залежною від стану на світових ринках.
Вигідне географічне положення країни з добре розвинутою транспортною мережею сприяє розвитку міжнародної торгівлі, дві третини обсягів якої припадає на частку країн ЄС.
Згідно з останньою "Доповіддю про розвиток людини" Програми розвитку ООН, Бельгія посідає 5 місце серед країн світу за цим показником (після Норвегії, Австралії, Канади, Швеції).

Природні ресурси
Бельгія має дуже сприятливі умови для ведення сільського господарства: помірні температури, рівномірний сезонний розподіл опадів і тривалий вегетаційний період. Ґрунти в багатьох районах відрізняються високою родючістю. Найродючіші ґрунти в приморській частині Фландрії і на центральних плато.
Традиційно головним мінеральним ресурсом Бельгії було вугілля. До 1955 року щорічно добувалося близько 30 млн. т вугілля у двох головних басейнах: південному, біля підніжжя Арденн, і північному, в районі Кампіна. Оскільки в південному басейні вугілля залягає на великій глибині і під час його видобутку виникають технологічні труднощі, з середини 1950-х років шахти почали закриватися, останню з них було закрито наприкінці 1980-х років. Слід зазначити, що видобуток вугілля на півдні було почато в ХІІ столітті і свого часу це стимулювало розвиток промисловості країни. Тому у передгір'ях Арденн, на ділянці від французького кордону до Льєжа, зосереджено багато промислових підприємств.
Вугілля північного району було вищої якості, а його видобуток - більш рентабельним. Оскільки експлуатація цього родовища почалася лише під час Першої світової війни, видобуток вугілля розтягнули на більш тривалий час, але вже наприкінці 1950-х років він не задовольняв потреби країни. З 1958 року імпорт вугілля перевищив його експорт. У 1980-х роках більшість шахт не працювали, останню шахту закрито в 1992 році.
Протягом ХІХ століття значними темпами добуваються залізні і цинкові руди у Самбра-Мааському басейні. У наші дні їх видобуток припинився, але продовжують діяти підприємства з очищення металевих руд. Виробництво цементу зосереджене в Льєжі, крейду та вапняк добувають у Турні. У Кемпенланді ведеться видобуток піску (для виробництва скла).

ВВП
У 2000 році валовий внутрішній продукт Бельгії становив 259 млрд. доларів США (найбільшу частку у ВВП отримано за рахунок сфери послуг - 72,6%, частка промисловості -26%, сільського господарства - 1,4%). У підрахунку на душу населення валовий внутрішній продукт країни становить 25,3 млрд. доларів США.

Зайнятість
Бельгійські робітники відрізняються високою професійною кваліфікацією, а технічні школи готують робітників вузької спеціалізації. Країна має досвідчені сільськогосподарські кадри, зайняті у високомеханізованих господарствах в центрі і на півночі Бельгії. Однак перехід до постіндустріального суспільства, в якому перевага віддається сфері послуг, призвів до значного і стабільного безробіття, особливо у Валлонії. Станом на 2000 рік рівень безробіття становив 8,4%.
Загальна кількість зайнятих у 1999 році становила 4,34 млн. осіб, з них 73% працювали у сфері послуг, 25% - у промисловості, 2% - у сільському господарстві.

Промисловість
Виробничий сектор становить близько чверті всього ВВП. Домінуючі галузі промисловості - металургія, хімічна, текстильна, харчова. В наш час швидкими темпами розвивається транспортне машинобудування.

Металургія
Більшість старих металургійних заводів розташовувалися біля вугільних шахт навколо Шарлеруа і Льєжа або поблизу родовищ залізної руди на самому півдні країни. Більш сучасний завод, який використовує високоякісну імпортну залізну руду, розташований уздовж каналу Гент-Тернезен на північ від Гента.
Для виробництва кольорових металів Бельгія здавна використовувала цинкову руду з родовища Тореснет, але тепер цинкову руду доводиться імпортувати. Крім того, у Бельгії виробляються мідь, кобальт, кадмій, олово, свинець.
Забезпеченість сталлю і кольоровими металами стимулювала розвиток важкого машинобудування, особливо в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Виробляються верстати, залізничні вагони, тепловози, насоси і спеціалізовані машини для виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. Крім великих військових заводів, зосереджених в Ерсталі та Льєжі, заводи з виробництва важких верстатів відносно невеликі. В Антверпені знаходиться судноверф, що випускає судна міжнародного класу.
У Бельгії немає власної автомобільної промисловості, хоча там розміщені іноземні автоскладальні заводи, чому сприяють низькі мита на імпорт деталей автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри. Фламандські міста і Брюссель розмістили в себе заводи іноземних автовиробників, тоді як заводи з виробництва тракторних причепів і автобусів розміщені по всій країні.

Хімічна промисловість
Друга за значенням галузь промисловості країни - хімічна - почала розвиватися в ХХ столітті. Як і в інших галузях важкої індустрії, її ріст стимулювався наявністю вугілля.
До початку 1950-х років Бельгія виробляла такі основні види хімічної продукції - сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і каустичну соду. Більшість заводів були розміщені у промислових районах Антверпена і Льєжа. До Другої світової війни переробка сирої нафти і нафтохімічна промисловість були дуже слабко розвинуті. Однак після 1951 року в порту Антверпена були збудовані нафтосховища, а "Петрофіна", головний бельгійський дистриб'ютор нафтопродуктів, а також іноземні нафтові компанії інвестували великі кошти в будівництво нафтопереробного комплексу в Антверпені. У нафтохімічній промисловості значне місце належить виробництву пластмас.

Текстильна промисловість
Бельгія є великим виробником бавовняних, вовняних і лляних тканин. Традиційні ремісничі виробництва - плетиво мережив, виготовлення гобеленів і шкіряних виробів - значно скоротили випуск продукції, але деякі з них ще діють у розрахунку на обслуговування туристів.

Переробка алмазів
Бельгійське місто Антверпен - світовий центр з ограновування і продажу діамантів. У фірмах Антверпена зайнята приблизно половина світових різьбярів алмазів, і вони забезпечують майже 60% світового виробництва оброблених діамантів. Ювелірні прикраси (переважно намиста), виготовлені в Бельгії, розходяться по всьому світі. В останні роки намітився спад у цій галузі виробництва, викликаний старінням кваліфікованих кадрів (в основному жінок) і повсюдним використанням ручної праці. Щоб запобігти занепаду цієї галузі промисловості, уряд відкрив школи з підготовки молодих кадрів у містах Монс і Бенше.

Сільське господарство - інтенсивне, високопродуктивне. У країні переважають дрібні і середні фермерські господарства. Провідні галузі - м'ясне і молочне тваринництво, овочівництво, виробництво зерна. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Бельгія - одна з найбільших у Європі країн з виробництва молока і молочних продуктів. Виробляють також яловичину й свинину. Розводять велику рогату худорбу, свиней, курей.
Сільське господарство в кожному районі країни має свої особливості. В Арденнах вирощується невелика кількість культур. Виняток становить родючий район Кондроз, де сіють жито, овес, картоплю і кормові трави (переважно, для великої рогатої худоби).
Центральні вапнякові плато Ено і Брабанта з глинистими ґрунтами використовуються під посіви пшениці і цукрового буряка. В околицях великих міст вирощують фрукти й овочі. У центральному регіоні в малих кількостях практикується розведення домашньої худоби, хоча на деяких фермах в околицях Брюсселя і на захід від Льєжа розводять коней (у Брабанті) і велику рогату худобу.
У Фландрії переважають невеликі ферми, а тваринництво і молочне господарство більш розвинуті, ніж на півдні країни. Вирощуються культури, найбільш пристосовані до тутешніх ґрунтів і вологого клімату, - льон, коноплі, цикорій, тютюн, фрукти й овочі.
Розведення квітів і декоративних рослин характерне для районів Гента і Брюгге. Тут вирощують також пшеницю і цукровий буряк.

Рибальство
Головні рибальські порти - Зеєбрюгге і Остенде, траулерний флот, що базується тут, виходить на промисел у прибережні води Північного моря.
Майже весь улов розходиться на внутрішньому ринку країни.

Лісова промисловість
Ліси в Арденнах і Кемпенланді забезпечують сировиною національну лісопереробну галузь. Ріст механізації лісопереробної промисловості після Другої світової війни допоміг країні зменшити її залежність від імпорту деревини.

Банківська система Бельгії відрізняється високим рівнем концентрації капіталу, і об'єднання банків починаючи з 1960-х років лише підсилило цей процес. Держава володіє 50% акцій Національного банку Бельгії, який виконує функції центрального банку країни. У Бельгії - 128 банків, з них 107 іноземних. Найстарішим і найбільшим комерційним банком, а також найбільшою холдинговою компанією в країні є "Сосьєте женераль де Бельжік". Існують також спеціалізовані фінансові установи - ощадні банки і фонди сільськогосподарського кредиту.

Іноземні інвестиції сприяли значному підвищенню промислового виробництва в Бельгії наприкінці ХХ століття. У країні діють заводи з складання автомобілів американських, шведських, німецьких і французьких компаній; підприємства, що спеціалізуються на виробництві промислових електроустановок. У Бельгії є багато заводів з виробництва верстатів і пластмас спеціального призначення.

Зовнішня торгівля
Бельгія - переважно торгова країна. Вона здавна дотримується політики вільної торгівлі, але необхідність у захисті і підтримці змусила її в 1921 році об'єднатися в економічний союз з Люксембургом, відомий під назвою БЛЕС, а потім, у 1948 році, об'єднатися з Нідерландами в Бенілюкс. Членство в Європейському об'єднанні вугілля і сталі (1952 рік) та Європейському економічному співтоваристві (1958 рік, нині Європейський Союз) і підписання Шенгенської угоди (1990 рік) підштовхнули Бельгію разом з Нідерландами і Люксембургом до поступової економічної інтеграції з Францією, Німеччиною та Італією.
Експорт: чорні і кольорові метали, вироби з неметалевої сировини, машини, устаткування, хімічні і фармацевтичні товари, транспортні засоби, текстильні вироби, діаманти, продукти харчування. У 2000 році обсяг експорту країни становив 181,4 млрд. доларів США (f.o.b.).
Імпорт: хімічні продукти, вироби з неметалевої сировини, продовольчі товари, енергетична сировина, машини й устаткування. У 2000 році обсяг імпорту країни становив 166 млрд. доларів США (с.i.f.).
Головні зовнішньоекономічні партнери: Німеччина (експорт - 18%, імпорт - 18%), Нідерланди (експорт-12%, імпорт - 17%), Франція (експорт - 18%, імпорт - 14%), Великобританія (експорт 10%, імпорт - 9%).

Торгівля з Україною
Бельгія є одним з найбільших споживачів українських послуг - у 2001 році експорт послуг з України в Бельгію становив 77,2 млн. доларів (третє місце після США і Німеччини), це також на 10% більше ніж у 2001 році. У той же час експорт послуг з Бельгії до України зменшився в 2001 році порівняно з 2001 роком на 6,7%.

Морське сполучення
Антверпен - морські ворота Бельгії. Інші важливі порти: Брюгге, Зеєбрюгге, Гент, Брюссель. Анверпен є вузлом всієї системи водних шляхів і центром зовнішньої торгівлі Бельгії. Він є також транзитним портом для зовнішньої і внутрішньої торгівлі Рейнської області (ФРН) і північної Франції. Крім сприятливого положення біля Північного моря, цей порт має ще одну перевагу: морські припливи в широкій частині нижнього плину річки Шельди забезпечують достатню глибину для проходження океанських суден.
Через Антверпен проходить близько 80% обсягу вантажів Бельгії і Люксембургу. Порт площею 100 га має 100 км причальних ліній і 17 сухих доків, його пропускна здатність 125 тис. т на добу. Більшість вантажів - насипні і наливні продукти, включаючи нафту та її похідні.
Власний торговий флот Бельгії невеликий: 25 суден загальною водотоннажністю 100 тис. брутто-реєстрових т (станом на 1997 рік). По внутрішніх водних шляхах курсують майже 1300 суден.
Завдяки спокійному плину і повноводдю бельгійські річки судноплавні і забезпечують зв'язок між регіонами. Русло ріки Рюпел було поглиблено, так що в Брюссель тепер можуть заходити океанські судна, а по ріках Маас (аж до французького кордону), Шельда і Рюпел можуть ходити судна водотоннажністю 1350 т з повним навантаженням. Крім цього, завдяки рівнинному рельєфу в приморській частині країни були збудовані канали, які з'єднують між собою природні водні шляхи. Кілька каналів було споруджено ще до Другої світової війни. По Альберт-каналі (127 км), що з'єднує річку Маас (і промисловий округ Льєжа) з портом Антверпен, можуть проходити баржі вантажопідйомністю до 2000 т. Другий великий канал з'єднує промисловий район Шарлеруа з Антверпеном, утворюючи велику трикутну систему водних шляхів, сторонами якої є Альберт-канал, ріки Маас і Самбра, і канал Шарлеруа - Антверпен. Інші канали з'єднують міста з морем - наприклад Брюгге і Гент з Північним морем. Наприкінці 1990-х років у Бельгії було близько 1600 км судноплавних внутрішніх водяних шляхів.
Крім системи водних шляхів, Бельгія має добре розвинуту мережу залізниць та автомобільних доріг.

Залізнична мережа - одна з найщільніших у Європі (130 км на 1000 кв. км). Брюссель - центр залізничного сполучення. Найбільш напружена ділянка руху - Брюссель-Антверпен.

Автошляхи
Велика система шосейних доріг доповнена мережею сучасних хайвеїв, що з'єднують Брюссель з Остенде (через Гент і Брюгге), Антверпеном, Люксембургом (через Намюр); Антверпен з Аахеном (через Хассель і Льєж), з Контрейком (через Гент); Брюссель з Парижем (через Монс і Шарлеруа). Загальна довжина автомобільних шляхів станом на 1998 рік становила 145,9 тис км (з них автошляхів з твердим покриттям - 117,7 тис. км, хайвеїв - 1,7 тис. км).

Авіатранспорт
Національна авіакомпанія "SABENA" була заснована в 1923 р. і належить як уряду, так і компанії "SwissAir". Вона здійснює велику частину міжнародних і внутрішніх перевезень. Між Брюсселем та іншими містами країни налагоджене регулярне вертолітне сполучення.
Брюссельський міжнародний аеропорт - центр повітряного руху. Менші за значенням аеропорти знаходяться в Антверпені, Льєжі, Шарлеруа та Остенде.


Форма входу
Пошук
Друзі сайту

geoswit © 2009-2017