Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Наше опитування
Як ви відпочивали цього літа?
Всього відповідей: 752
Статистика

Всього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Водяна пара в атмосфері

Головна -> Матеріали -> Загальна географія -> Атмосфера -> Водяна пара в атмосфері
   Випаровування - це кількість водяної пари, яка випарувалася й поступила в повітря. Швидкість випаровування залежить від багатьох причин, але головним чином від температури повітря й вітру. Зрозуміло, що чим вище температура, тим більше випаровування. Але вітер, постійно переміщує насичене водяною парою повітря, приносить в дане місце постійно нові об`єми сухого повітря. Навіть слабкий вітер швидкістю 2-3 м/с збільшує випаровування втричі. На випаровування також впливають характер рельєфу, рослинність і т.д.
   Однак через нестачу вологи в даній місцевості випаровування буває значно нижчим, ніж могло би бути при даній температурі. Кількість води, яке могло би випаровуватись при даній температурі, називається випаровуваністю. Інакше кажучи випаровуваність - це потенційно можливе випаровування в даній місцевості. І випаровування і випаровуваність вимірюються в міліметрах (мм) шару випаруваної води за конкретний період - мм/рік і т.д.
   На земній поверхні постійно відбуваються два протилежні процеси: зрошення місцевості опадами і осушення її випаровуванням. Зволоженість території характеризує коефіцієнт зволоження, під яким розуміється відношення суми опадів до випаровуваності. Зволоження буває надмірним, коли коефіцієнт зволоження більший за 1, достатнім, коли коефіцієнт зволоження дорівнює 1, недостатнім, коли коефіцієнт зволоження менший за 1 і  бідним, коли коефіцієнт зволоження менший за 0,6. Так коефіцієнт зволоження в лісній зоні дорівнює дорівнює 1,0-1,5, в лісостеповій - 0,6-1,0, в степовій - 0,3-0,6, в напівпустелях - 0,1-0,3, в пустелях - менший 0,1.
   В атмосфері завжди є певна кількість вологи у виді водяної пари, яка поступає туди в результаті випаровування з водної певерхні й поверхні суші. Інакше кажучи, повітря завжди містить вологу у вигляді молекул (пари), крапель і кристаликів льоду. Вологість повітря - це вміст в ньому водяної пари. При умові достатнього надходження вологи в атмосферу, вологість залежить від температури повітря. Чим вища температура повітря, тим більшу кількість водяної пари воно може вмістити. Так в 1 м3 повітря при температурі 30оС може вміститись 30 г вологи, при 20оС - 17,3 г, при 0оС - тільки 4,8 г. При від`ємних температурах вологоємність повітря помітно падає і вже при -10оС в 1 м3 повітря може вміститись тільки 2,3 водяної пари. Отже, хід вологості паралельний ходу температури. Зазвичай вологість більша вдень, ніж вночі. На протязі року найбільша вологість зазвичай влітку, найменша - взимку. В низьких широтах, де повітря значно холодніше, вологість більша, ніж в середніх та високих.
   При певній температурі повітря може містити відповідну кількість вологи (водяної пари). Межа вмісту водяної пари в повітрі при даній температурі називається  максимальною вологістю. Абсолютною вологістю називається фактична кількість водяної пари в повітрі в даний момент, виміряне в г/м3. Відносна вологість - це  відношення абсолютної вологості до максимальної, виражене у відсотках.
   Повітря, яке має максимальну вологість, називається насиченим. На відміну від нього ненасичене повітря ще може поглинати водяну пару. Однак при нагріванні насичене повітря стає ненасиченим, а в випадку охолодження - перенасиченим. В останньому випадку починається конденсація. Конденсація - це згущення зайвої водяної пари і перехід її в рідкий стан, утворення дрібних крапель води. Як насичене, так і ненасичене повітря може стати перенасиченим при піднятті повітряної маси вверх, бо при цьому вона сильно охолоджується. Охолодження можливе також при охолодженні ґрунту в даному місці і при проникненні теплого повітря в холодну місцевість.
   Конденсація може відбуватися не тільки в повітрі, а й на земній поверхні і різних предметах. В цьому випадку в залежності від умов утворюються роса, іній, туман, ожеледь. Роса й іній утворюються при ясній і тихій погоді вночі, переважно в передранкові часи, коли поверхні землі охолоджується. Тоді на її поверхні конденсується волога з повітря. При цьому при від`ємних температурах утворюється  іній, при додатних - роса. У випадку, коли на теплу поверхню приходить холодне повітря чи тепле повітря різко охолоджується, може утворитися туман. Він складається з дрібних крапель, чи кристаликів, ніби підвішених в повітрі. В сильно забрудненому повітрі утворюється туман з домішками диму - смог. При випадінні переохолоджених крапель дощу чи туману на охолоджену нижче 0оС поверхню і при температурі повітря -3...0оС утворюється шар товстого льоду, який наростає на поверхні землі й на предмети, - ожеледь. Це відбувається від намерзання переохолоджених крапель дощу, туману чи моросі. Кірка льоду може досягти в товщину кількох сантиметрів. Інші причини призводять до виникнення явища, яке називається ожеледиця. Ожеледиця виникає як правило після потепління або дощу в результаті  настання похолодання, коли температура різко опускається нижче 0оС. Відбувається замерзання мокрого снігу, дощу або моросі. Ожеледиця утворюється і тоді, коли ці рідкі опади випадають на сильно переохолоджену поверхню землі, що призводить до їх замерзання. Таким чином ожеледиця - це лід на земній поверхні, утвореній в результаті замерзання мокрого снігу або рідких опадів.
   Хмари утворюються при конденсації водяної пари в піднімаючомусь повітрі внаслідок його охолодження. Висота їх утворення залежить від температури й відносної вологості повітря. При досягненні повітрям висоти, на якій насичення ста повним, - рівня конденсації - починається конденсація і хмароутворення. Хмари знаходяться в постійному русі і можуть складатися з дрібних крапель води чи кристаликів, але частіше вони змішані. За формою розрізняють три основних види хмар: перисті, шаруваті й купчасті. Перисті - хмари верхнього ярусу (вище 6000 м), напівпрозорі і складаються з дрібних льодяних кристаликів. Опади з них не випадають. Шаруваті - хмари середнього (від 2000 до 6000 м) і нижнього (до 2000 м) ярусів. В основному з них й випадають опади, зазвичай довготривалі й обложні. Купчасті хмари можуть утворюватися в нижньому ярусі  і досягати дуже великої висоти. Вони складаються внизу з крапель, а вверху - з кристаликів. З ними пов`язані зливи, град, грози. Крім трьох основних форм хмар утворюються багато комбінованих. Наприклад, перисто-шаруваті, шарувато-купчасті, купчасто-дощові і т.д.
   Хмарний покрив  зазвичай складається з різних хмар. Степінь покриття неба хмарами називають хмарністю, яка вимірюється в балах - від 0 до 10. В середньому на Землі половина неба закрита хмарами. Найбільша хмарність - в областях зниженого тиску, тобто там, де повітря піднімається. Над океаном вона більша, ніж над сушею, бо там більше вологи. Абсолютний середній максимум хмарності - 9 балів (над Північною Атлантикою), абсолютний мінімум - 0,2 бала (над Антарктидою і тропічними пустелями).
   Хмарний покрив затримує сонячну радіацію, яка йде до земної поверхні, відбиває і розсіює її. Одночасно хмари затримують теплові випромінювання земної поверхні в атмосферу. Тому хмарність значно впливає на клімат.
 
Форма входу
Пошук
Друзі сайту

geoswit © 2009-2017