Після розпаду СРСР у 1991 році Білорусь почала створення змішаної
(державно-ринкової) економіки. Політика уряду полягала в тому, щоб,
базуючись на існуючій структурі сільського господарства і промисловості,
перетворити країну в експортера сільськогосподарської сировини та обладнання.
До кінця 1990-х років приватизація практично не здійснювалася, як і раніше
існує система державних замовлень і розподілу продукції. У період з 1992 по
1994 роки обсяги промислового виробництва скоротилися на 39%, інвестицій - на
54%, торгівлі - на 67%. Це зниження супроводжувалося швидким ростом інфляції і
безробіття (в середині 1999 року було зареєстровано 96,9 тис. безробітних),
зростанням дефіциту державного бюджету і платіжного балансу. Хоча президент О.Лукашенко оголосив у 1995 році про успіхи своєї політики
стабілізації, МВФ піддав критиці фінансову політику Білорусі і скасував програму
надання Мінську кредиту в 300 млн. доларів. Заснування у січні 1995 року
митного союзу з Росією призвело до підвищення імпортних тарифів для білоруських
споживачів з 5% до 20%, а пізніше - до 40%. Згідно з офіційними даними, у Білорусі з 1997 року обсяги виробництва щорічно
збільшуються на 7-10%, але це зростання в основному базується на виробництві
товарів за держзамовленням, більшість яких залишаються не оплаченими.
Відсутність структурних реформ призвела до послаблення підприємницького сектора
і нестабільності банківського сектора економіки. Держава продовжує виплачувати
субсидії сільськогосподарському сектору і зберігає контроль за цінами.
Незважаючи на лібералізацію валютного ринку для приватних осіб наприкінці
1997р., держава зберігає контроль над обмінним курсом валют для підприємств та
організацій, що призводить до відтоку іноземного капіталу. Внаслідок економічної кризи в Росії у 1998 році Білорусь зазнала великих
збитків у промисловості, торгівлі і сільському господарстві.
Економічна історія За радянської влади Білорусь перетворилася в одну з провідних
індустріально-аграрних республік СРСР. Промисловість розвивалася особливо
швидко у післявоєнні роки, коли були збудовані великі підприємства з
виробництва тракторів, автомобілів, штучного волокна і радіоапаратури. У радянський період у Білорусі був створений потужний агропромисловий комплекс.
Розвивалося добування і переробка калійних солей, які давали майже половину
хімічних добрив, що виготовлялися в колишньому СРСР. Сільське господарство Білорусі,
володіючи лише 1,6% розораних земель колишнього Радянського Союзу, давало 33%
всієї картоплі, 13% м'яса і 15% молока. Дезінтеграція Радянського Союзу паралізувала білоруську економіку, оскільки
значна її частка залежала від стабільного постачання деталями і комплектуючими
з інших радянських республік. Коли необхідні комплектуючі перестали надходити,
багато заводів змушені були різко скоротити виробництво і звільнити велику
кількість робітників. В середині 1990-х років уряд, намагаючись попередити можливий
крах промислового виробництва, розпочав налагодження прямих економічних
зв'язків з тими регіонами Росії, в яких білоруські товари користувалися попитом
і звідки в Білорусь надходили комплектуючі і сировина.
Економічна географія Мінськ - не лише столиця, але й найбільший промисловий центр Білорусі. Тут
випускається чверть всієї промислової продукції країни. Іншими великими
промисловими центрами є Гомель (сільськогосподарське обладнання і кабелі),
Могильов (електроніка і штучне волокно), Бобруйськ (шини), Брест (електроніка,
шерстяні тканини і споживчі товари тривалого використання), Гродно (продукція
хімічної промисловості, текстиль), Полоцьк (штучне волокно і продукти
нафтохімії). Головні сільськогосподарські райони розташовані в центрі республіки і на
південно-східній рівнині, але радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської
аварії на 40-50% зменшило площі оброблюваних земель і поголів'я худоби в цих
районах. Підприємства лісової промисловості розміщені переважно на півночі і південному
заході. Видобуток калійних солей здійснюється на Поліссі.
Енергетика За радянської влади велика частина необхідного Білорусі палива надходила з
РРФСР у вигляді нафти, природного газу і вугілля. Теплові електростанції
виробляли дві третини електроенергії країни. Після розпаду Радянського Союзу поставки дешевого палива припинилися, і
Білорусь зіткнулася з енергетичною кризою. Білоруський уряд звернувся до Росії
за допомогою, пропонуючи концесії в промисловості і військовій сфері в обмін на
поставки нафти і природного газу.
Транспорт Залізниці та автомобільний транспорт - основні види транспортного сполучення
країни. Мережа залізниць орієнтована на головну магістраль, що проходить через
Оршу, Мінськ і Брест, яка з'єднує Білорусь з Москвою на сході і Варшавою на
заході. У 1992р. функціонувало 5480 км залізниці і 61000 км автошляхів з
твердим покриттям. Річковий флот здійснює перевезення по 1500 км судноплавних
водних шляхів (переважно в басейні Дніпра). Повітряний транспорт розвинутий
відносно слабко; найбільший аеропорт країни знаходиться поблизу Мінська.
Сільське господарство Після Другої світової війни програма меліорації розширила площу оброблюваних
земель з 5 млн. га у 1940-му до 6,5 млн. га в 1990 році. Приблизно половина
оброблюваних земель відведена під зернові культури, близько третини - під
кормові культури, сьома частина - під картоплю, решта - під цукровий буряк,
льон і сади. Білорусь виділялася серед колишніх радянських республік найвищою продуктивністю
сільського господарства і була основним експортером продовольства в інші райони
колишнього СРСР. Незважаючи на спроби заохочення фермерства, державні і
колективні господарства у 1998 році володіли 95% сільськогосподарських угідь. З
2700 колгоспів і радгоспів Білорусі до листопада 1998 року були реорганізовані
лише близько 100.
Видобувна промисловість Великі запаси лісу Білорусі є сировиною для значної за масштабами лісової і
деревообробної промисловості (виробництво будівельних матеріалів і меблів для
внутрішнього ринку). Калійні сполуки, що добуваються в шахтах поблизу Солігорська, забезпечують
великомасштабне виробництво хімічних добрив. У великих кількостях є буре
вугілля і торф.
Обробна промисловість Обробна промисловість дає близько 60% доходу Білорусі. Її провідними галузями є
сільськогосподарське машинобудування (трактори, самоскиди, комбайни), станкобудування,
військово-промисловий комплекс, промислова нафтохімія і виробництво будівельних
матеріалів. У Білорусі виробляються телевізори і радіоприймачі, годиннки, холодильники,
скловироби, меблі, одяг, льняне полотно і вироби зі шкіри. У харчовій промисловості
виділяються консервні і цукрові заводи.
Зовнішня торгівля Експорт Білорусі в 1996 році становив 5,2 млрд. доларів. Експортувалися
продукція машинобудування, хімікати, продовольство; головними партнерами були
Росія (80%), Україна, Польща і Німеччина. Обсяг імпорту в 1996 році становив
6,8 млрд. дол.; головними його статтями були рідке паливо, природний газ,
промислова сировина, текстиль, цукор, а основними партнерами - також Росія,
Україна, Польща
