Другий етап (після Другої світової війни до
початку 90-х років) Новітнього періоду характеризується бурхливим зростанням продуктивних
сил, подальшим розвитком світового політичного процесу. В цей час значними
темпами відбувається науково-технічна революція (НТР), яка зумовила якісні
перетворення продуктивних сил, різко посилила інтернаціоналізацію господарства.
Істотні зміни у населенні світу пов’язані з прискореним зростанням його
чисельності, що отримало назву „демографічний вибух”, значним поширенням урбанізації,
змінами в структурі зайнятості, розвитком етнічних процесів.
Зазнала змін і політична карта світу. Розгром
фашизму в 1945 р. і перемога соціалістичних революцій у багатьох країнах
перетворили соціалізм на світову систему: утворився соціалістичний табір в
Європі (Польща, НДР, Болгарія, Угорщина, Чехословаччина, Югославія, Румунія,
Албанія), потім в Азії (Китай, Монголія, В’єтнам, КНДР, Лаос) і Кубі.
У жовтні 1945 р. у Сан-Франциско 51 державою світу
засновано Організацію Об’єднаних Націй (ООН). У 1949 р. створено Раду
Економічної Взаємодопомоги, яка об’єднала всі тогочасні соціалістичні країни. У
відповідь капіталістичні держави повідомили про створення Європейського
Економічного Співтовариства (1957 р.). У вересні 1949 р. укладено договір про утворення
двох країн на території повоєнної Німеччини: НДР (із столицею в Берліні) та ФРН
(в Бонні).
Особливості 50-70-х років зумовлені розпадом
колоніальної системи. У1947 р.
сформувалася Британська Співдружність, яку очолювала Велика Британія;
запроваджена система опіки ООН.
З 60-х років розпочався національно-визвольний рух
народів Африки. У 1960 році, який вважають „роком Африки”, тут отримали
незалежність 17 колоній.
У 60-70 роки процес деколонізації торкнувся Латинської Америки й
Океанії. Внаслідок цього на місці колишніх колоній постало понад 100 нових
держав.