Територія Болгарії - важливе перехрестя шляхів між Європою та Азією -
була заселена ще в далеку давнину. З першої половини VII ст. на південь
від Дунаю поселилися племена слов'ян. Разом з протоболгарами
слов'янські племена в 681 році створили державу Болгарію, яка займала
територію сучасної Північної Болгарії. На чолі держави став хан
Аспарух, а її столицею - місто Пліска.
Протягом наступних століть Болгарія значно розширила свої кордони,
зміцнила військовий і політичний авторитет в Європі. Прийняття
християнства як офіційної релігії (865 р.) за часів князя Бориса
відіграло важливу роль у завершенні процесу створення болгарської
народності.
Після створення Кирилом та Мефодієм слов'янської писемності та
літератури (855 р.) Болгарія перетворилась в перший слов'янський
культурний центр.
У 1396 році країна була завойована турками-османами. Протягом
п'яти століть болгарський народ зазнавав жорстокої феодальної
експлуатації, був позбавлений будь-яких політичних прав.
У 1878 році Болгарія знову одержала незалежність.
Після першої та другої Балканських воєн (1912-1913 рр.), а згодом
першої світової війни Болгарія втратила частину своїх територій
(Північна Добруджа відійшла до Румунії, Македонія - до Греції, частково
до Сербії, пізніше - до Югославії).
В ніч з 8 на 9 вересня 1944 року в Болгарії перемогло народне
повстання. Монархічний устрій був повалений. В 1946 році Болгарія була
проголошена республікою, а через рік була прийнята перша Конституція
НРБ.
Болгарська опозиція тоталітарній владі виникла в 1989 році, коли в
Центральній і Східній Європі почали відбуватися зміни державних
режимів.
Суспільно-політичне життя в Болгарії різко активізувалось. Було
реанімовано декілька десятків нових партій, заборонених в 1948 році.
В червні 1990 року відбулися перші демократичні вибори до Великих
народних зборів на багатопартійній основі. Змінивши назву на
"Болгарська соціалістична партія" (БСП), колишні комуністи отримали на
виборах, в червні 90-го року, більше половини місць в парламенті.
БКП/БСП зіграла основну роль у формуванні спільно з опозицією,
представленою Союзом демократичних сил, коаліаційного уряду
У липні 1992 року була прийнята нова Конституція.
Економічна криза 1996-1997 років загострила політичну ситуацію в країні, призвела до падіння рейтингу соціалістів.
У результаті перемогла опозиція в особі Об'єднання демократичних
сил спочатку на президентських виборах у листопаді 1996 року
(президентом був обраний Петар Стоянов), а потім на дострокових
парламентських виборах 19 квітня 1997 року. У місцевих органах влади
після муніципальних виборів 1997 року більшість складали члени БСП.
Першочерговим завданням нового уряду на чолі з І.Костовим
стала
підготовка до заснування в липні 1997 року Валютної ради - міжнародного
органу фінансового контролю, що узяв на себе найбільш важливі функції
Болгарського народного банку і міністерства фінансів (емісія грошей,
котування національної валюти, кредитування бюджету, приватних банків і
підприємств, регулювання соціальних витрат і ін.). На місцевих виборах 16 і 23 жовтня 1997 року демократи й
соціалісти перемогли приблизно в однаковій кількості міст і сіл; це
стало величезним розчаруванням для Союзу демократичних сил, який
сподівався повторити свій успіх із парламентських виборів і усунути
соціалістів від влади й на місцях. Експерти й урядовці звинувачують у такому результаті цілу низку
причин: болючі економічні реформи, що вдарили по рівню життя й
збільшили безробіття, непопулярну в народі підтримку урядом повітряних
ударів НАТО проти Югославії і нездатність уряду подолати корупцію. Такий відносний неуспіх СДС став сигналом для Прем'єр-міністра -
демократа Івана Костова для прискорення болісних реформ. Водночас
стояло складне завдання: зробити їх привабливішими для народу, а ще -
викорінити корупцію. На парламентських виборах 2001 року в Болгарії із абсолютною
більшістю голосів перемогла коаліція, очолювана колишнім болгарським
монархом Сімеоном ІІ Саксен-Кобург-Готом. Вперше після встановлення
демократії в країнах Східної Європи на політичну сцену повертається
монарх. 18 червня 2001 президент Болгарії Петар Стоянов закликав
колишнього короля країни Симеона ІІ сформувати коаліцію, і спробувати
уникнути помилок колишніх прем'єрів. Національний рух під проводом Симеона ІІ випередив своїх
конкурентів з відривом у майже 30 відсотків і таким чином здобув
більшість місць у парламенті. За ним ідуть Об'єданані демократичні сили
прем'єр-міністра Івана Костова (18 відсотків ) та соціалістична партія
(із 17-ма відсотками). Син Короля Бориса ІІІ, Симеон ІІ є родичем Британської королеви
Єлизавети. Він успадкував трон у віці 6-ти років після несподіваної
смерті батька у 1943. Через 3 роки разом із матір'ю й сестрою Марією
Луїзою Симеон залишає Болгарію після суперечливого референдуму щодо
скасування інституту монархії. Родина спершу оселилася в Єгипті,
пізніше Іспанія надала їм політичний притулок. У віці 18 років король
Симеон офіційно виголосив свою прихильність монархії. Він закінчив
військову академію у США, одружився із іспанською аристократкою і має
4-ох синів і одну доньку. Один з синів Симеона був радником президента
Петара Стоянова. Вітаючи Симеона із перемогою президент закликав його
врахувати досягнення попередніх урядів: "Навіть коли у Вас є шанс
керувати країною за власними принципами, краще послуговуватися
здобутками, потенціалом та досвідом інших політичних партій, а також
провідних болгарських діячів". Перемогу на останніх президентських виборах у Болгарії отримав
Георгій Прванов - лідер Болгарської соціалістичної партії. За словами
секретаря Політради Соцпартії України Віталія Шибка, Болгарія, слідом
за Польщею, де нещодавно на парламентських виборах перемогли також
соціалісти, продемонструвала виборцям ефективність партійної виборчої
системи в умовах демократичного суспільства. |