Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Наше опитування
Як ви відпочивали цього літа?
Всього відповідей: 752
Статистика

Всього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Класифікація країн світу за політичною структурою

Головна -> Матеріали -> Соціально-економічна географія світу -> Сучасна політична карта світу -> Типологія країн світу ->
-> Класифікація країн світу за політичною структурою

За цією класифікацією держави поділяються на однопартійні та багатопартійні.

Однопартійні країни. Такі держави мають неконкурентний тип партійної системи, що складається з представників або членів однієї політичної партії. Вони характерні для китайського, православного і мусульманського світу: Китай, Північна Корея (КНДР), В’єтнам, Лаос, Куба, Іран, Ірак, Сирія, Лівія, Алжир. Однопартійні режими часто перероджуються у диктатуру.

Багатопартійні країни. Їх політична система є багатопартійною і формується на основі усталених зв’язків між партіями, які різняться програмними настановами, тактикою, внутрішньою структурою.

Серед багатопартійних країн виділяють три підгрупи:

- біпартійні (двопартійні) країни – дві партії становлять конкуруючу олігархію, а демократичні вибори дають змогу населенню змінювати керівників. У Західній Європі до таких партій належать демократи і соціалісти, а в США – республіканська (протестанти) і демократична (католики) партії. Класичними прикладами держав з такою партійною системою є Велика Британія і США;

- країни „двох з половиною партій”. У них жодна з двох найбільших партій не може отримати більшості в парламенті й одна з них утворює коаліцію з третьою для формування уряду. Така партійна система характерна для сучасної Німеччини;

- поліпартійні країни. Вони мають три і більше партій з приблизно однаковим за кількістю електоратом, жодна з яких не здатна тривалий час одержати підтримку більшості в парламенті й змушена формувати урядові коаліції. Такі партійні системи існують в Італії, Франції, Бельгії, Нідерландах, Україні, Росії тощо. Також полі партійність характерна для більшості країн, що розвиваються і нещодавно вийшли з-під влади метрополії або позбулися диктатури. Іноді наявність великої кількості партій спричиняє неузгодженість політичних орієнтацій, поширення корупції та зловживань і, як наслідок, – появу „сильної руки” або „революційних генералів”. Прикладом є більшість країн Латинської Америки.


Форма входу
Пошук
Друзі сайту

geoswit © 2009-2017