Типології країн світу за рівнем ВНП

Головним критерієм цієї класифікації є показник валового національного продукту (ВНП), абсолютний рівень якого відображає економічний розвиток країни та її питому вагу у світовому економічному просторі.

Найвищий абсолютний рівень ВНП мають (у млрд. дол. США): США (12 360 000), Китай  (8 859 000), Японія (4 018 000), Індія (3 611 000), ФРН (2 504 000), Велика Британія (1 830 000), Франція (1 816 000),Італія (1 698 000), Росія (1 589 000), Бразилія (1 156 000).

Абсолютна величина ВНП характеризує економічний потенціал країни, який залежить від кількості населення. Тому в першу десятку потрапили Китай і Бразилія.

Об’єктивнішим показником соціально-економічного стану будь-якої країни є ВНП в розрахунку на душу населення.

За останні 50 років ВНП на одного мешканця зріс більш ніж утричі. До країн світу з найвищим рівнем ВНП на душу населення належать: Люксембург (65900 дол. США), ОАЕ (45200), Норвегія (42800), США (41600), Ірландія (41100), Ісландія (35700), Данія (34800), Сан-Марино (34600), Канада (33900), Австрія (32500), Швейцарія (32200), Японія (31600), Австралія (31600), Бельгія (31100), Фінляндія (31000).

ООН проводить межу між розвинутими країнами й  країнами, що розвиваються, за рівнем ВНП на душу населення в розмірі 6000 доларів США. З урахування цього показника у 1997 р. Південна Корея, Сінгапур, Тайвань були переведені ООН до категорії розвинутих країн.

Найнижчий рівень ВНП на душу населення мають найбіднішими країнами світу: Ємен, Мадагаскар, Ліберія, Ефіопія (по 900 дол. США), Сьєра-Леоне, Гвінея-Бісау, Східний Тімор, Афганістан (800), Танзанія, Демократична Республіка Конго, Бурунді (700), Сомалі, Соломонові Острови, Малаві, Коморські Острови (600).

Сьогодні існує багато варіантів типологій країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку. Використовують різні методики та різноманітні критерії об’єднання країн у типологічні групи.