Західна Європа. Економіко-географічна характеристика Європи

Європа займає частину материка Євразія і є одним із найобжитіших та економічно найрозвинутіших частин світу. В Європі нараховується 45 держав. На площі 10,8 млн км² проживає 14% населення світу.

Європейська культура відіграла значну роль у розвитку світової цивілізації. Попри значні відмінності, населення Європи має єдиний своєрідний етнокультурний „код”, який визначає самосвідомість європейців. Величезний вплив на його формування справила релігія. Головною конфесією Європи є християнство (у північних районах – протестантство, центральних і південних – католицизм, східних – православ’я).

Європа має значний досвід досягнення міжетнічної та міжконфесійної гармонії. Прикладами цього є Швейцарія з її чотирма етнічними компонентами (германо-, франко-, італо швейцарцями та ретороманцями) та Італія, де провінції, в яких проживають національні меншини (австрійці у Трентіно-Альто-Адідже (Південний Тіроль), французи-провансальці у Валлє-д’Аоста, словени у Фріулі-Венеція-Джулія) мають фінансову, адміністративну та культурну автономію, а двомовність населення закріплено в конституції країни.

Аналіз європейського розвитку свідчить про тісний взаємозв’язок між процесами демократизації та економічного зростання: не може бути стабільної демократії в країнах з низьким рівнем економічного розвитку, і навпаки.

Європа була і залишається одним із провідних центрів світової економіки. Їх сумарний ВВП становить майже 30% світового. Вона утримує лідерство у світовій торгівлі, за обсягами золотовалютних запасів та іноземних інвестицій.

Умовний поділ Європи на два великі субрегіони (Західний і Східний) через значні зміни соціально політичного та економічного характеру в країнах Східноєвропейського субрегіони, що дали змогу багатьом з них стати членами ЄС, стає здебільшого номінальним з економічної точки зору та має регіонально-географічний характер.

В економічно розвинутих країнах Європи постійно зменшується частка зайнятих у промисловості, становлячи в середньому 25% (у постсоціалістичних – 47%). У них значна питома вага зайнятих у сфері послуг (55%), де домінують галузі фінансової сфери, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення. В другій групі країн переважають традиційні галузі з високою питомою вагою інфраструктури – транспорту і зв’язку.

Європейські країни мають сприятливіші умови для інтеграційних процесів, ніж інші регіони світу. Зумовлено це:

- вигідним геополітичним положенням;

- багатими природними ресурсами; подібними рисами історичного розвитку багатьох країн в минулому, особливо ХХ ст.;

- відносною одноманітністю населення за етнічним і соціальним складом, що зумовлює „європейську ментальність” населення регіону;

- активною господарською взаємодією країн регіону, де внутрішньо регіональні зв’язки в історичному аспекті завжди переважали над міжрегіональними.

Останніми десятиріччями в Європі чітко виділяється „регіон” країн Європейського Союзу, який став своєрідним каталізатором загальноєвропейського інтеграційного процесу, а в перспективі – основою єдиного економічного простору в Європі.

Величезне за своїми масштабами, надзвичайно складне, багатогалузеве господарство Європи розміщено дуже нерівномірно. В останні два-три сторіччя його „головною віссю” стала зона, що простягається від південного сходу Великої Британії через північ Франції, Бельгію, Нідерланди, захід ФРН, долинами Рейну і його притоками до Північної Італії – так званий „Блакитний банан”. Водночас у Західній Європі є порівняно слабкорозвинуті райони (північ Британських островів і Скандинавії, південний захід Франції, Корсика, південь Італії й Іспанії, Португалія, Греція тощо). Економіко-географічна специфіка Європи чітко простежується за її регіонами, серед яких за найвищим рівнем розвитку виділяється Західна Європа.