Природні умови і ресурси Західної Європи

Природні умови. У Західній Європі широко представлені низовини, горбкуваті рівнини і молоді високі гори альпійської складчастості, які утворюють головний вододіл материка.

Тут знаходяться невеликі за площею і висотою гори: Центральний Французький масив, Вогези, Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори, Північно-Шотландське нагір’я тощо. Альпи – найвищі гори Європи, їх довжина – 1200 км, ширина – до 260 км. Складчаста структура Альп створена переважно рухами альпійського віку. Найвища вершина – Монблан (4807 м). Найвища – осьова – зона гір утворена давніми кристалічними (гнейси, сланці) породами. В Альпах домінують  гірськольодовиковий рельєф і сучасне зледеніння (до 1200 льодовиків загальною площею понад 4000 км²).  Льодовики та вічні сніги знижуються до 2500-3200 м. Гори порізані долинами, заселені й освоєні людиною, через перевали прокладено залізниці й автомобільні дороги.

Рівнинні території розташовані переважно в прибережних районах. Найбільшими низовинами є Північногерманська, Північнопольська та ін. Майже 40% площі Нідерландів знаходиться нижче рівня моря, це так звані „польдери” – низинні землі, для яких характерна висока родючість.

Клімат помірний, частково субтропічний середземноморський (Франція, Монако). Наявність активного західного перенесення вологих атлантичних повітряних мас робить клімат м’яким і сприятливим для життя і господарської діяльності (у тому числі в сільському господарстві). Середні температури найхолоднішого місяця становлять -1^о..+3^оС, найтеплішого +18^о..+20^оС. Річна сума атмосферних опадів загалом зменшується із заходу на схід. У приатлантичних районах і  на навітряних схилах гір вона дорівнює 1000-2000 мм, на іншій – 500-600 мм. Максимальна кількість опадів припадає на літні місяці.

Розподіл річкового стоку територією регіону нерівномірний: він зменшується із заходу на схід і з півночі на південь. Найбільші ріки – Дунай, Рейн, Луара, Сена, Ельба, Маас, Рона, Темза тощо. На заході живлення рік переважно дощове, вони не замерзають, або мають короткий нестійкий льодостав. На східних територіях переважає також дощове живлення, а на річках високогірних районів Альп до дощового і снігового живлення приєднується льодовикове. Тут влітку характерні великі паводки, взимку стік дуже малий або зовсім відсутній. Деякі країни постійно ведуть гідротехнічне будівництво і „боротьбу з морем”. Так, у Нідерландах побудовано 2400 км дамб і 5440 км каналів.

Значна частина озер розташована в тектонічних зниженнях (улоговинах, грабенах), що характеризуються дуже порізаною береговою смугою, значною глибиною, видовженою формою. Таких озер багато у Швейцарії: Женевське, Цюріхське, Боденське, Невшательське, Тунське, Лаго-Маджоре тощо. В Альпах і горах Британських островів є невеличкі озера у карових заглибленнях. Ірландія особливо багата на торфовища.

Природні ресурси. Надра Західної Європи в минулому мали високий потенціал мінеральної сировини, але внаслідок тривалого промислового використання вони значно вичерпані.

На регіон припадає понад ¼ запасів кам’яного вугілля в Європі. Найбільшими кам’яновугільними басейнами і районами є: у ФРН – Рурський і Саарський, у Франції – Лілльський басейн і Центральний масив, у Великій Британії – північ Англії та Шотландія, у Бельгії – район Льєжа. Буре вугілля має ФРН (Німеччина) – Кельнський басейн і Саксонія.

Становище із запасами найти та газу поліпшилося після відкриття на початку 60-х років ХХ ст. величезних родовищ природного газу в Нідерландах ( 1929 млрд. м³ – 1-ше місце в Європі за видобутком), а згодом – нафти  й газу в британському секторі шельфу Північного моря (розвідані запаси нафти становлять 0,6 млрд. т, газу – 610 м³).

В Ірландії є істотні запаси торфу. Велика Британія – єдина з чотирьох головних індустріальних країн у Європі, що цілком забезпечена власними енергоресурсами.

Порівняно великі поклади залізної руди є у Франції (Лотарингія), Люксембурзі, поліметали – у ФРН та Ірландії, олово – у Великій Британії (півострів Корнуолл), боксити – у Франції (узбережжя Середземномор’я), уран – у Франції (Центральний масив, де знаходяться найбільші в Європі запаси).

Серед нерудної сировини помітними є запаси кам’яної солі (ФРН і Франція); дуже великі запаси магнезиту і графіту (Австрія).

Гідроенергоресурси є дуже значними. Особливо багаті на них альпійські райони (Швейцарія, Австрія, Франція) і гірські райони Шотландії, Припіренейські райони на півдні Франції. На Францію, Австрію та Швейцарію припадає понад 2/5 гідроресурсів країн Європи.

Регіон бідний на ліси, які вкривають лише 22% його території. Значні площі лісів в Австрії (лісистість становить 47%), ФРН (31%), Швейцарії (31%), Франції (28%). У більшості країн переважають штучні ліси, багато окультурених посадок дерев, які виконують природоохоронні, санітарно-гігієнічні та рекреаційні функції.

Агро кліматичні та земельні ресурси сприятливі для ведення сільського господарства. Розорані практично всі придатні землі: від 10% у Швейцарії до 30% у Франції, ФРН і Великій Британії. Найбільш поширеними є ґрунти середньої та низької родючості в природному стані. Але повсюдно вони значно поліпшені завдяки високому рівню агротехніки. Клімат сприятливий для вирощування багатьох культур.

Природні рекреаційні ресурси дуже багаті й різноманітні: від Альп, найвищих гір Європи, до найбільш низинних у Європі Нідерландів, від субтропічного Середземномор’я Франції до прохолодної та вологої Ірландії. Регіон має велику рекреаційно-туристичну зону. Найпривабливішими районами є Лазурний берег у Франції, Альпи, Тюрингенський ліс тощо.

У країнах регіону багато заповідників, резервацій, національних парків (91), територій, що охороняються законом. Вони охоплюють великі площі. Наприклад, у Франції всю приморську атлантичну смугу завдовжки 2500 км проголошено заповідною, у Великій Британії – майже 5% її території тощо.

Розмаїття природних умов і ресурсів у різних районах регіону зумовило формування різноманітних видів господарської діяльності, а відповідно і певної їх спеціалізації.