Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Наше опитування
Як ви відпочивали цього літа?
Всього відповідей: 752
Статистика

Всього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Загальна характеристика господарства Західної Європи

Головна -> Матеріали -> Соціально-економічна географія світу -> Регіональна географія -> Західна Європа -> Господарство ->
-> Загальна характеристика

Територіальна структура господарства Західної Європи досить складна. Її визначає так звана центральна вісь розвитку, яка простягається територією Великої Британії, Бельгії, Люксембургу, ФРН, Франції, Швейцарії і далі в Італію, понад 1,5 тис. км. Займаючи 15% площі Західної Європи, вона концентрує до 50% її населення і майже 70% промислового потенціалу. У межах цієї „осі” розташована більшість промислових районів

Країни регіону мають високий рівень розвитку економіки, лише Ірландія помітно відстає від них. Структура господарства загалом однорідна. Частка промисловості у ВВП країн становить 40%, питома вага сільського господарства разом з лісовим і рибним знизилась до 2-5% (в Ірландії – 15%). Частка послуг щорічно зростає. Країни Західної Європи відчутно впливають на тенденцію розвитку як європейської, так і світової економіки.

Західна Європа не поступається США та Японії за технологічним рівнем базових галузей промисловості (металургії та металообробки, машинобудування), а в хімічній промисловості є явним лідером (насамперед завдяки ФРН). Але вона ще відстає від цих країн у таких новітніх галузях як мікроелектроніка, робототехніка, біотехнології, оптична електроніка тощо. Регіональний експорт високотехнологічної продукції розвивається переважно за рахунок Німеччини. Країни регіону загалом відстають від США та Японії і за показниками продуктивності праці, хоча в останні 10 років цей розрив вдалося скоротити на 3-5%.

Західна Європа обмежена щодо мінерально-сировинної бази, проте достатньо, навіть у надлишку, забезпечена висококваліфікованою робочою силою та грошовими капіталами, що дозволяє зосередити тут наукоємне виробництво. Явний надлишок спостерігається передусім на ринку праці. За прогнозами, до 2015-2020 рр. ВВП країн Західної Європи зростатиме помірними темпами, в межах 2,5-3% на рік. Зараз цей процес є повільнішим через економічну кризу. За таких темпів економічного зростання гострота проблеми зайнятості в країнах регіону збережеться або й збільшиться. Крім того, очікується досить значне зростання притоку сюди робочої сили з країн третього світу.

Виробничі відносини характеризуються всебічним розвитком ринкових чинників, підприємництва й конкуренції. Уже з 70-х років ХХ століття помітними тут стали посилення концентрації виробництва і капіталу, інтеграційні процеси. Зростають роль і значення транснаціональних корпорацій (ТНК), які намагаються скоротити своє відставання за рівнем концентрації виробництва від ТНК США. Проте їхня галузева спеціалізація менш рухома, ніж у американських та японських ТНК, відстають вони і за рівнем прибутків.

Найбільшими транснаціональними корпораціями є:

- нафтові – „Шелл” і „Бритіш Петролеум” (Велика Британія), „Рой ял-Датч-Петролеум” (Нідерланди);

- металургійні – „Пашине-Южин-Кюльман” (Франція), „Арбед” (Люксембург);

- автомобільні – „Даймлер-Крайслер”, „Фольксваген” (ФРН), „Рено” (Франція);

- електротехнічні та електронні – „Філіпс” (Нідерланди), „Сіменс” (ФРН), „АСЕА-Браун-Бовері” (Швеція, Швейцарія);

- хімічні – „Байєр”, БАСФ (ФРН), „Рон-Пуленк”, „Сен-Гобен” (Франція), „Юнілевер” (Нідерланди, Велика Британія), „СІБА-Гейгі” (Швейцарія); харчова – „Нестле” (Швейцарія); фінансові – „Дойче Банк” (ФРН), Ллойдс (Велика Британія);

- телекомунікаційні – „Бритіш Телекомунікейшн” (Велика Британія), „Дойче телеком” (ФРН);

- фармацевтична – „Глаксо велком” (Велика Британія).

Західна Європа – потужний фінансовий центр світу. Тут зосереджено 60 з 200 найбільших за активами банків. Крім взаємного обігу капіталу між країнами регіону відбувається його міграція на світовому рівні. Фінансовими столицями є Лондон, Франкфурт-на-Майні та Цюріх. У деяких країнах інтенсивно розвивається банківська сфера. Особливо виділяється Швейцарія (швейцарські банки вважаються найстабільнішими у світі; нараховується до 1500 банків, але провідними є п’ять, чотири з яких знаходяться у місті Цюріх) та Люксембург („податковий оазис”, в якому нараховується понад 200 великих банків). У Європі сконцентровано більшість золотовалютних запасів світу.

Зростає експорт капіталу регіону в США та інші розвинуті країни. Понад 60% прямих закордонних капіталовкладень Західної Європи розміщено за її межами. Умови інвестування (стан ресурсів, технологічної бази, науково-дослідницької діяльності конструкторських розробок (НДДКР), рівень витрат на зарплату та ін.) у країнах Західної Європи подібні, а взаємне перехресне інвестування дає порівняно обмежені вигоди. Тому західноєвропейські інвестори обирають для вкладення своїх капіталів країни із сприятливим інвестиційним кліматом (США, нові індустріальні країни (НІК) Східної та Південно-Східної Азії тощо).

В економіці функціонує значний державний сектор (Франція, Велика Британія, Австрія). В економіці Франції держава відіграє більшу роль, ніж в інших розвинутих країнах регіону. Під її контролем перебувають банки і страхові компанії, енергетика, газова та електроенергетична галузі), залізничний транспорт, великі підприємства, наукові дослідження в атомній та аерокосмічній промисловості. Держава визначає пріоритетні напрями і планує їх розвиток.

До державного сектору Великої Британії належать Англійський банк, пошта, основні авіакомпанії, атомна промисловість, видобуток вугілля, газове господарство та електроенергетика, виплавка сталі, залізниці, доки і внутрішні водні шляхи. В Австрії державний сектор контролює частину видобувної, металургійної, хімічної промисловості, електроенергетику. У Швейцарії держава є власником більшої частини залізниць, авіаційного транспорту, пошти тощо. Позиції державного сектору в економіці ФРН, Бельгії, Нідерландів, Ірландії мінімальні.

Країни ЄС поділені на економічні райони, розвиток яких планується. Це передусім пов’язано з наявністю проблемних районів, для яких виділяють спеціальні фонди. Йдеться про аграрно відсталі (частина Ірландії, французька Корсика) та промислово-депресивні райони (Саар, „Чорна Бельгія”, північний схід Англії).

У Західній Європі знаходяться три країни з групи „великої сімки” – ФРН, Франція та Велика Британія.

Німеччина. Це найпотужніша промислова держава Європи. Її частка у ВВП світу становить 5%. Не маючи значних запасів корисних копалин та особливо сприятливих умов для ведення сільського господарства, ФРН спромоглася досягти значного економічного успіху за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП), високої якості трудових ресурсів, активної участі у світових господарських зв’язках, чіткої внутрішньої економічної політики.

Якість трудових ресурсів визначається освітнім рівнем працівників, їх професійною структурою, соціальним складом, станом здоров’я, здатністю до сприймання нововведень. Частка кваліфікованих робітників у ФРН – одна з найвищих у світі, майже 50%. Велика увага приділяється середній та вищій освіті, медичному обслуговуванню, системі професійної освіти.

Німеччина має значний досвід здійснення наукових досліджень на рівні світових стандартів, особливо в таких галузях, як хімія, оптична фізика, металургія, медицина. За обсягами витрат на науково-дослідні, дослідно-конструкторські розробки у ВВП (до 3%) та їх абсолютною величиною ФРН входить до першої п’ятірки країн світу.

Формування добробуту суспільства – пріоритетна мета економічної політики ФРН. Вже наприкінці 50-х років ХХ ст. тут було досягнуто досить високого рівня життя населення. З 80-х років ХХ ст. здійснено перехід до інтенсивного типу економічного зростання. Нині Німеччина є типовим для високорозвинених країн постіндустріальним суспільством.

Як і в будь-якій іншій розвинутій країні економіка Німеччини багатоукладна. Підприємства малого (з кількістю зайнятих до 10 осіб) та середнього (до 500 осіб) бізнесу становлять майже 99,8% загальної кількості фірм. На них припадає 2/3 робочих місць, 44% валютних інвестицій, вони дають країні 46% ВВП, половину промислової продукції і 40% товарного експорту. Крупних фірм налічується небагато, але їхня роль величезна. Під їх впливом формуються основні пропорції в економіці, вони є гарантом стабільності, надійності та рентабельності господарства.

Багато галузей німецької економіки вирізняються високим рівнем концентрації та централізації капіталу. Наприклад, 50 найкрупніших концернів обробної промисловості становлять майже 30% її обороту. Серед гігантів світового бізнесу представлені такі німецькі компанії: „Сіменс, „Даймлер-Бенц”, „Байєр”, ФЕБА, „Дойче банк” та інші.

У ФРН досить відчутним є контроль фінансового ринку (банків) над виробничим сектором економіки. Банки володіють значною кількістю акцій промислових та інших компаній, здійснюють трастове управління акціями дрібних акціонерних компаній тощо.

Німеччина є одним з найбільших у світі експортерів капіталу. За останні 10 років загальний обсяг накопичених німецьких закордонних інвестицій становив 1564 млрд. німецьких марок, тоді як сукупні іноземні капіталовкладення в економіку  країн досягли 1758,4 млрд. марок. Більшість (75%) закордонних інвестицій ФРН спрямовується в економічно розвинені країни Заходу.

Франція. Це друга за рівнем розвитку країна Західної Європи. Вона посідає 4-те місце у світі (після США, Японії та ФРН) за обсягами промислового виробництва та часткою у світовій торгівлі. Їй належить 17: промислового та 20% сільськогосподарського виробництва Західної Європи.

Економіка має потужну індустріальну базу з добре розвинутими стратегічно важливими галузями (авіаракетобудування, енергетика, транспорт і зв’язок, агропромисловий комплекс). Важливу роль у ній відіграють наукові дослідження та інформаційне обслуговування. Наукові дослідження стосуються широкого кола проблем: атомна енергетика, авіаційна техніка, обладнання для зв’язку, деякі види електроніки промислового призначення тощо.

Франція є третьою ядерною державою світу та першою в Західній Європі, поділяє з Великою Британією 3-4 місця у світі за розвитком космічного комплексу. Ракетоносій „Аріан” забезпечує країні лідируючі позиції в комерційних запусках космічних супутників цивільного та військового призначення.

Високим є тут рівень концентрації та централізації виробництва і капіталу. Сто найбільших компаній дають понад 2/3 промислового виробництва в країні. До галузей з найвищим рівнем концентрації належать виробництво енергоносіїв, засобів наземного транспорту, суден та авіаційної техніки, чорних та кольорових металів, синтетичних волокон тощо. В кожній галузі монопольне становище посідають 2-3 компанії.

Деякі французькі фірми належать до світових лідерів у окремих галузевих виробництвах: хімічна компанія „Пашине” – в галузі виробництва пакувальної продукції; поліграфічна компанія „Ашет” – друку журналів; електротехнічна фірма „Кабль де Ліон” посідає перше місце у світі за виробництвом електричних кабелів; концерн „Том сон” – перше місце за випуском навігаційного обладнання для літаків.

Активну роль в економіці відіграють малі та середні підприємства, на які припадає близько половини ВВП країни. Ефективність їх роботи забезпечується вузькою спеціалізацією, гнучкістю виробництва, а також охопленням високотехнологічних новітніх галузей економіки. Головною особливістю економіки є значна роль державного сектору. Державні компанії переважають у ключових, стратегічно важливих галузях. Так, у промисловості діє 446 державних компаній, здебільшого в металургії, хімії та машинобудуванні; на транспорті й у сфері зв’язку – 194 державні компанії, в енергетиці – 32; у фінансовій сфері – 280. Як правило їх характеризують значний рівень концентрації виробництва, висока продуктивність праці, активна зовнішньоекономічна діяльність.

Банківська система країни налічує понад 400 банків, деякі з них („Креді агріколь”, „Банк нансьональ де Парі”, „ Креді Ліонне”, „Сосьєте женераль”) належать до 50 найкрупніших банків.

Велика Британія. Країна є третьою за рівнем соціально-економічного розвитку в Європі. Саме тут зародилися капіталістичні виробничі відносини, виникли перші міжнародні корпорації. Протягом тривалого періоду вона була найбільшим світовим експортером капіталів, а до середини ХХ ст. – найбільшою колоніальною імперією.

Нині Велика Британія відіграє помітну роль у світовій економіці. На її частку припадає 4,5% сукупного ВВП світу при 1% населення. За обсягами промислового виробництва посідає 5 місце серед країн з розвинутою економікою.

Найкрупнішими монополістичними об’єднаннями є „Ройял-Датч-Шелл”, „Бритіш Петролеум”, „Екссон корпорейшн” (нафтовидобуток та нафтопереробка); HSBS Holdings, „Ллойдс груп”, „Барклейз” (комерційні та страхові послуги); „Плаксо валком” (фармацевтика); БТ (зв’язок), „Юнілевер”(харчова промисловість) тощо.

У Великій Британії достатньо великий сектор дрібних та середніх фірм, але загальна їх кількість менша, ніж в інших західноєвропейських країнах. Наприклад, компаній з кількістю працівників до 10 осіб у 5 разів менше, ніж у ФРН та Франції. Країна й досі має національні конкурентні переваги в багатьох передових галузях економіки – літакобудуванні, виробництві авіаційних двигунів, хімічній, фармацевтичній, текстильній галузях, нафтовій промисловості. Саме ці галузі представлені найкрупнішими компаніями Великої Британії, які разом з іншими факторами визначають становище країни у світовому економічному просторі.

 Серед британських комерційних банків протягом багатьох років провідні позиції посідає „велика четвірка” лондонських банків: „Барклейз Бенк”, „Ллойдз Бенк”, „Мідленд Бенк” та „Нешнл Бенк – Вестмінстер Бенк”, на частку яких припадає 92% всіх вкладів у комерційні банки Великої Британії.

Країна, хоча і втратила свої позиції головного інвестора у світі, продовжує залишатися значним експортером капіталів. Майже 80% обсягів їх експорту спрямовується в країни з розвинутою економікою, особливо в США та країни ЄС, де 60% британських капіталів поглинають ФРН та Франція.

У міжнародному географічному поділі праці (МГПП) країни Західної Європи представлені передусім галузями наукомісткого машинобудування (автомобільним, електронним та електротехнічним, авіабудуванням, виробництвом побутової техніки, точних приладів – годинників, оптики тощо), хімічною промисловістю (переважно галузями органічного синтезу та тонкої хімії), окремими галузями легкої (виробництво елітних тканин, одягу, взуття) та харчової промисловості (м’ясопереробною, молочною, сироробною, пивоварною, виноробною галузями тощо).

У сільському господарстві західноєвропейських країн переважають галузі інтенсивного тваринництва (молочно-м’ясне скотарство, свинарство та птахівництво), в землеробстві – вирощування кормових, технічних (картопля, цукровий буряк, соняшник), зернових культур (пшениця, кукурудза), овочів, фруктів, винограду, квітів.

Країни Західної Європи мають високорозвинену нематеріальну сферу, надають різноманітні послуги: банківські, страхові, рекламні тощо. Західна Європа є одним з провідних туристсько-рекреаційним регіоном світу.

Форма входу
Пошук
Друзі сайту

geoswit © 2009-2017