Природні умови.
Найхарактернішою особливістю географічного положення країн Північної Європи є їх
розташування поблизу моря, яке значною мірою вплинуло на природу та
господарство регіону.
Геологічна
будова країн представлена
Балтійським кристалічним щитом і каледонськими відкладами Скандинавських гір.
Довжина гір – приблизно 1700 км, ширина – до 600 км, висота – до 2469 м (г.
Гальхепітген). Західні схили круто обриваються до Норвезького моря,
розчленовані фіордами, східні – ступінчастоподібно знижуються до Ботнічної
затоки. Скандинавські гори складені переважно метаморфічними породами.Переважають вирівняні поверхні з окремими
кряжами. Площа сучасного зледеніння-
майже 5000 км2. В Ісландії розташована одна з найактивніших вулканічних зон, в
якій знаходяться понад 200 вулканів, у тому числі 26 діючих, лавові поля,
гарячі джерела – гейзери.
Клімат західних районів регіону м’який морський,
східних – більш континентальний. Середні температури літніх місяців коливаються
від +11оС в Ісландії до +17оС в Данії, Швеції, Фінляндії. Середня температура
січня – приблизно -1..0оС. Опадів достатня кількість, мінімум припадає на Швецію
й Данію (500-610 мм на рік), а максимум – на Норвегію (800-2000 мм на рік).
Скандинавські країни і Фінляндія густо помережені
короткими повноводними і порожистими річками, на ріках і озерах багато
водоспадів. На сході регіону велика кількість озер льодовикового походження. У
Фінляндії їх нараховується до 60 тисяч (10% площі країни), тому її називають
„країною озер”. Майже третину земельного фонду Фінляндії становлять болота.
Звідси походить назва, яку фіни дали своїй країні, – Суомі („болотиста земля”).
Біля берегів Норвегії, Швеції і Данії дуже багато
островів. Завдяки проходженню теплої Північно-Атлантичної течії сусідні моря
(за винятком Балтійського) зимою не замерзають.
Природні ресурси. Велика частина Фенноскандії
(територія, що охоплює Скандинавський півострів та Фінляндію) розташована у
межах Балтійського щита, тому паливних корисних
копалин тут немає. Виняток – шельф Північного моря біля узбережжя Норвегії,
де було відкрито родовища нафти і газу. Запаси нафти на шельфі Північного моря
(норвезький сектор) – 1,2 млрд. тонн, природного газу – 1995 млрд. м3.
Фінляндія має значні запаси торфу (25 млн. тонн). Швеція належить до
найзабезпеченіших власною урановою сировиною країн в Європі.
Кристалічні породи Балтійського щита багаті на
залізну руди із вмістом заліза від 25 до 40% (Швеція), мідь і свинець
(Фінляндія).
Гірські річки є джерелом гідроенергетичних
ресурсів, якими найбільше забезпечені Норвегія і Швеція (перші місця в Європі).
Головним джерелом енергії в Ісландії є виходи гарячих термальних вод. Країни
регіону достатньо забезпечені прісною водою.
Величезним багатством, яке називають тут „зелене
золото, є ліс. Північна Європа
належить до Північного лісового поясу, де домінують хвойні породи. Тут
зосереджено понад 70% хвойних лісів всієї Європи (без країн СНД), 45% лісових
запасів становить сосна, 37% - ялина, на півдні трапляються листяні породи,
найчастіше – береза. Показник лісистотізначно коливається в різних країнах: від 1% в Ісландії, 10% – в Данії,
29% – у Норвегія, 67% – у Швеції і до 72% у Фінляндії (максимальний показник у
Європі).
Природно-рекреаційні
ресурси дуже своєрідні,
особливо в Ісландії – країні гейзерів і діючих вулканів, розташований біля
полярного кола. Великих територій майже не торкнулась діяльність людини.
Унікальними є Скандинавські гори, фіорди Норвегії, шхери Фінляндії, національні
парки (їх налічується більше 30), заповідники, заказники тощо.
Особливості природно-ресурсного потенціалу країн
Північної Європи зумовили розвиток у них галузей міжнародної спеціалізації,
зокрема пов’язаних із використанням морських (суднобудування, переробка риби),
лісових (лісопереробна, целюлозно-паперова промисловість), мінеральних ресурсів
(паливно-енергетичні, металургійні галузі) та ін.