Населення Південної Європи

Демографічні показники. У Південній Європі мешкає близько 120 млн. осіб. Традиційно характерна висока народжуваність, але природний приріст населення невеликий:  від 0,4 проміле на рік в Італії до 1 – у Греції та Іспанії і 12,6 – у Сан-Марино. Частка осіб віком до 14 років становить 15%, 15-64 – 67%, понад 65 років – 18%. Статевий склад: 49% – чоловіки і 51% – жінки.

Расовий склад. Більшість населення належить до південної (середземноморської) гілки європеоїдної раси. Її представники вирізняються порівняно невеликим зростом, темним хвилястим волоссям і темними очима.

Етнічний склад. Історія народів Південної Європи сягає сивої давнини. В епоху Римської імперії більшість з них була романізована, і нині тут переважають народи, які належать до романської групи індоєвропейської мовної сім’ї (португальці, іспанці, галісійці, каталонці, італійці, сардинці, ретороманці). Виняток становлять:

- греки (грецька група індоєвропейської сім’ї);

- баски (окрема сім’я) – живуть в історичній області Країна Басків на півночі Іспанії;

- албанці (албанська група індоєвропейської сім’ї), представлені в Італії;

- гібралтарці (германська група індоєвропейської сім’ї);

- мальтійці (семітська група семіто-хемітської мовної сім’ї). Вважають, що мальтійська мова є діалектом арабської;

- турки (тюркська група алтайської мовної сім’ї), представлені у Греції.

Склад населення в країнах регіону переважно однорідний. Високі показники мононаціональності характерні для Португалії (99,5% – португальці), Італії та Греції (по 98% італійців і греків відповідно), і лише в Іспанії значна питома вага (майже 30%) національних меншин: каталонці (18%), галісійці (8%), баски (2,5%) та інші.

Релігійний склад. Більшість населення – християни. Християнство представлене двома гілками: католицизмом (захід і центр регіону) і православ’ям (схід регіону, Греція). Частина турків, албанців, греків – мусульмани.

У Південній Європі знаходиться духовний і адміністративний центр Римської католицької церкви – Ватикан, який існує з ІV ст.

Розміщення населення. Населення розміщене нерівномірно. Найбільша густота – в родючих долинах і приморських низовинах, найменша – у горах (Альпи, Піренеї), становить на деяких територіях до 1 особи/км².

У Південній Європі протягом декількох останніх століть еміграція переважала над імміграцією. Ще в XVI-XII ст. багато іспанців і португальців переселилися в Новий Світ, ставши там важливою складовою сучасного населення більшості країн Латинської Америки. Нині масові міграції відбуваються як усередині регіону, так і за його межами. З 60-х років ХХ ст. значна кількість робочої сили емігрувала з цих країн у ФРН, Францію, Швейцарію та інші країни Західної Європи.

Рівень урбанізації в регіоні набагато нижчий, ніж в інших частинах Європи: тільки у Ватикані, Андоррі, Мальті і Сан-Марино у містах мешкає понад 90% населення, а, наприклад, у Греції, Іспанії та Італії – дещо більше 60%, у Португалії – 55%. Більшість міст розташована в приморських районах або поблизу них, особливо вздовж річок, тут же розміщена й основна кількість населення. Внутрішні гірські області мають, як правило, низьку густоту населення. Міста здебільшого невеликі (крім деяких міст Італії). Чимало з них беруть початок з іберо-римських часів (понад 2 тис. років тому), багаті на історичні пам’ятки.

У сільській місцевості переважають села, на півночі Італії – хутори.

Трудові ресурси. Їх загальна кількість становить приблизно 56 млн. осіб. Найбільша їх чисельність – в Італії (24,5 млн.) та Іспанії (20,6 мл.). Загалом 30% активного населення зайнято в промисловості, 15% - у сільському господарстві, 53% - у сфері послуг.

Останнім часом до Південної Європи на сезон збирання врожаю фруктів та овочів приїздить багато найманих робітників зі Східної та Південно-Східної Європи, які не можуть знайти заробітку у власних країнах.