Демографічні показники. У Південній Європі мешкає близько 120 млн. осіб.
Традиційно характерна висока народжуваність, але природний приріст населення
невеликий: від 0,4 проміле на рік в
Італії до 1 – у Греції та Іспанії і 12,6 – у Сан-Марино. Частка осіб віком до
14 років становить 15%, 15-64 – 67%, понад 65 років – 18%. Статевий склад: 49%
– чоловіки і 51% – жінки. Расовий склад. Більшість населення належить до південної
(середземноморської) гілки європеоїдної раси. Її представники вирізняються
порівняно невеликим зростом, темним хвилястим волоссям і темними очима. Етнічний склад. Історія народів Південної Європи сягає сивої
давнини. В епоху Римської імперії більшість з них була романізована, і нині тут
переважають народи, які належать до романської групи індоєвропейської мовної
сім’ї (португальці, іспанці, галісійці, каталонці, італійці, сардинці,
ретороманці). Виняток становлять: - греки
(грецька група індоєвропейської сім’ї); - баски
(окрема сім’я) – живуть в історичній області Країна Басків на півночі Іспанії; - албанці
(албанська група індоєвропейської сім’ї), представлені в Італії; - гібралтарці
(германська група індоєвропейської сім’ї); - мальтійці
(семітська група семіто-хемітської мовної сім’ї). Вважають, що мальтійська мова
є діалектом арабської; - турки
(тюркська група алтайської мовної сім’ї), представлені у Греції. Склад
населення в країнах регіону переважно однорідний. Високі показники
мононаціональності характерні для Португалії (99,5% – португальці), Італії та
Греції (по 98% італійців і греків відповідно), і лише в Іспанії значна питома
вага (майже 30%) національних меншин: каталонці (18%), галісійці (8%), баски
(2,5%) та інші. Релігійний склад. Більшість населення – християни. Християнство
представлене двома гілками: католицизмом (захід і центр регіону) і православ’ям
(схід регіону, Греція). Частина турків, албанців, греків – мусульмани. У Південній
Європі знаходиться духовний і адміністративний центр Римської католицької
церкви – Ватикан, який існує з ІV ст. Розміщення населення. Населення розміщене нерівномірно. Найбільша
густота – в родючих долинах і приморських низовинах, найменша – у горах (Альпи,
Піренеї), становить на деяких територіях до 1 особи/км2. У Південній
Європі протягом декількох останніх століть еміграція переважала над
імміграцією. Ще в XVI-XII
ст. багато іспанців і
португальців переселилися в Новий Світ, ставши там важливою складовою сучасного
населення більшості країн Латинської Америки. Нині масові міграції відбуваються
як усередині регіону, так і за його межами. З 60-х років ХХ ст. значна
кількість робочої сили емігрувала з цих країн у ФРН, Францію, Швейцарію та інші
країни Західної Європи. Рівень урбанізації в регіоні набагато нижчий, ніж в інших частинах Європи: тільки у
Ватикані, Андоррі, Мальті і Сан-Марино у містах мешкає понад 90% населення, а,
наприклад, у Греції, Іспанії та Італії – дещо більше 60%, у Португалії – 55%.
Більшість міст розташована в приморських районах або поблизу них, особливо
вздовж річок, тут же розміщена й основна кількість населення. Внутрішні гірські
області мають, як правило, низьку густоту населення. Міста здебільшого невеликі
(крім деяких міст Італії). Чимало з них беруть початок з іберо-римських часів
(понад 2 тис. років тому), багаті на історичні пам’ятки. У сільській
місцевості переважають села, на півночі Італії – хутори. Трудові ресурси. Їх загальна кількість становить приблизно 56
млн. осіб. Найбільша їх чисельність – в Італії (24,5 млн.) та Іспанії (20,6
мл.). Загалом 30% активного населення зайнято в промисловості, 15% - у
сільському господарстві, 53% - у сфері послуг. Останнім часом
до Південної Європи на сезон збирання врожаю фруктів та овочів приїздить багато
найманих робітників зі Східної та Південно-Східної Європи, які не можуть знайти
заробітку у власних країнах. |