В Атлаських горах

Центральна частина Марокко зайнята горами Атлас. Найвища точка цих гір – пік Тубкаль (4165 м) – розташована на південь від міста Марракеш.

В Африці на висоті понад 2000 метрів клімат суворий,  взимку дуже холодно. В горах багато лісів. Дощові хмари з Атлантичного океану й Середземного моря несуть багато вологи. Тому тут утворюються й розтікаються ріки.

Поселення розкидані далеко одне від одного й здаються островками серед гігантських кам’яних хвиль. Горці ведуть осілий спосіб життя. Вони займаються землеробством і скотарством.

Гори кам’янисті й сильно звітрілі. На їх схилах майже немає ґрунту. Тому селяни збирають його в улоговинах, складають в корзини й відносять на головах до своїх поселень. Ґрунт складають шарами на видовбаних в схилах гір плоских площадках, створюючи тим самим штучні земельні ділянки. Кожна сім’я має свою ділянку – маленьку, огороджену камінням, щоб дощові потоки, не змили землю, зібрану з такими труднощами. Обробляють ділянки вручну. Праця надзвичайно важка, але завдяки  ній сім’я отримує продуктів, щоб прожити до наступного врожаю.

Також горці тримають домашню худобу. Всі займаються вівчарством. Майже позбавлені ґрунтового шару схили Атлаських гір покриті примітивною трав’яною рослинністю, яка й слугує кормом для худоби. В зимовий період овець переганяють на прилеглі рівнини.

В Атлаських горах є окремі племена, які займаються виключно скотарством. Вони постійно живуть в селах, куди повертаються після випасу худоби на гірських пасовиськах, де будують тимчасові поселення з легких палаток.