Пустеля Сахара

Сахара – найбільша пустеля на Землі, її площа 7 млн. км². Сахара була пустелею з незапам’ятних часів. Проте в її історії зустрічалися періоди, коли її покривали савани й навіть ліси.

В останній льодовиковий період клімат Сахари був вологіший, ніж зараз. Вважається, що там, де зараз над розпеченим піском проносяться пилові бурі, сто тисяч років назад були обширні мілководні мулисті озера. В цих, нині практично мертвих, районах в той час жили тварини, які нагадують диких тварин сьогоднішньої тропічної Африки. Людина епохи палеоліту могла ловити рибу й полювати далеко від свого житла, її не зв’язували джерела води, подібно сучасним оазисам. Але коли жара й нестача води ставали не виносними, людина й звірі покинули пустелю.

На всій території Сахари знаходять різноманітні знаряддя праці, якими користувались давні люди в епоху палеоліту.

Надзвичайно сухе повітря сучасної Сахари, особливо поблизу поверхні землі, - наслідок пасатних вітрів. Важливу роль при цьому відіграє й рівнинний рельєф пустелі.

На землі не багато місць, де взагалі не буває дощу. Але у внутрішніх районах Сахари є області, де на дощ треба чекати роками, а то й десятиліттями, причому дощ йде лише на висоті й жодна капля не досягає землі.

В таких місцях несподівано можуть пройти зливи, що призводить до сильних повеней, при яких на протязі кількох хвилин великі площі покриваються товщею води висотою в кілька метрів. Такі зливи завдають ще більшої, ніж постійна спека. Кажуть, що в Сахарі потонуло більше людей, ніж померло від спраги.

Сахару можна вважати однією з найжаркіших областей Землі. Поблизу міста Тріполі максимальна температура повітря сягає 58^оС. В цей час поверхня каменів і скал нагрівається до 100^оС.

Внаслідок сильного прогрівання шару повітря від поверхні землі виникає розмежування повітряних шарів. В таких місцях промені світла заломлюються й це призводить до виникнення міражів. В полуденну спеку на горизонті можуть з’являтись „оазиси” чи „гори”. Насправді ж їх там немає, а заломлені промені створюють цю ілюзію. Міражі виникають й перед сходом сонця, коли повітря насичене пилюкою.

Сонце регулює все життя Сахари. Вдень в пустелі жарко, а вночі – холодно. Добові коливання температури (амплітуда) перевищує 30 градусів. Проте денну спеку людина переносить легше, ніж нічний холод.

Найтяжчі наслідки для людини мають тривалі бурі. Пилові й піщані бурі, як пожежі, швидко охоплюючи все навкруги. Хмари пилу піднімаються високо в небо. З шаленою силою вони несуться через рівнини й гори, збільшуючись за рахунок пилюки, вибитої із зруйнованих скель. Бурі в Сахарі володіють надзвичайною силою. Швидкість вітру може сягати 50 метрів за секунду.

Після жарких днів з бурями повітря в Сахарі сильно електризується. В цей час з шовкових тканин, волосся, одягу й навіть гострих залізних предметів можна видобути електричні іскри.

Знання режиму вітрів дуже важливо для мандрівників по пустелі. В середньому в Сахарі зі ста днів шість є безвітряними. На жаль ще мало відомо про виникнення й закони руху вітрів в пустелі.

Руйнівну силу мають гарячі вітри на півночі Сахари. Вони приходять з центру пустелі й за декілька годин можуть завдати непоправної шкоди врожаям. Ці вітри найчастіше дмуть на початку літа й називаються „сироко”, в Марокко їх називають „шерги”, в Алжирській Сахарі – „шехіллі”, в Лівії – „геблі”, в Єгипті – „самум” чи „хамсин”. Вони не тільки переміщують пил, а й нагромаджують гори дрібної гальки.

Інколи на короткий час виникають смерчі – повітряні потоки, що обертаються навколо своєї осі, які набувають форми труб. Вони виникають в денні години за рахунок нагрівання земної поверхні й стають видимими за рахунок піднятого ними пилу. На щастя вони в Сахарі не поширюються на великі площі й лише зрідка завдають шкоди.