Нілоти – спільна назва народів, життя яких
пов’язане з річкою Ніл і її притоками. До нілотів належать проживаючі тут
народи дінка, луо, шил лук, нуер, барі, масаї, датог. Вони відзначаються
високим зростом, видовженою головою, довгими руками й ногами, дуже темним
кольором шкіри.
Основне заняття нілотів – тваринництво. В дощовий
сезон населення разом зі своєю худобою збирається в селах, які розташовані на
підвищеннях, що не затоплюються водою. Худобу поміщують в загін – „зерибу”. Годують
його в основному відходами продуктів землеробства. Зі спадом води худобу
відганяють на прилеглі до річки пасовища, зазвичай розташовані в кількох
кілометрах від села. Разом з худобою відправляється й населення, яке
поселяється в тимчасових помешканнях. В селах залишається небагато людей, які
доглядають посіви. Вирощують переважно один з видів сорго (дурро). За рік можна
зібрати два-три врожаї.
Розводять пілоти велику рогату худобу – зебу, яка
є святою твариною.
Велику роль в житті нілотів відіграє й рибальство.
Дуже поширеною рибою в річках нільського басейну є нільський окунь, який
виростає до великих розмірів. Трохи меншою є тигрова риба, а також африканський
короп – балті.
Рибу тут ловлять різними сітками, а також крючками
й корзинами. Вона відіграє велику роль в харчуванні нілотів.
У верхів’ях Бахр-ель-Газаля розташовано містечко
Мешра-ер-Рек, яке постійно відвідують дослідники Південного Судану.
Мешра-ер-Рек – кінцевий пункт пароплавної лінії, яка з’єднує його з Хартумом.
Річкові судна по цій лінії ходять круглий рік.
