В глибині лісу, де ростуть найвищі дерева й
зустрічаються величезні слони, живуть найменші на земній кулі люди –
пігмеї. Ріст чоловіків не перевищує 140 см, жінок – ще нижчий. У пігмеїв є
кілька племен: ефе, басуа, бакве, бамбуті, акка, батва, бабінга та інші. Учені
вважають, що пігмеї поселились в басейні річки Конго задовго до інших народів,
а дехто вважає їх аборигенами цих місць.
Розмовляють пігмеї на мовах своїх сусідів – банту
й східних адамуа. Вони ведуть відокремлений спосіб життя, хоча й вступають в
господарські зв’язки з сусідніми народами, обмінюючи мисливські трофеї на плоди
землеробства – банани, маніок, просо.
Свої поселення пігмеї ставлять в глибині лісу,
часто переселяються з місця на місце. Житлом їм слугують курені, схожі на
невеликі зелені горбки, споруджені з пальмових листків. Їх будують жінки. В
землю забивають гілки товстішими кінцями вниз. Верхні частини гілок зв’язують
ліаною так, щоб утворилась арка. Ряд таких арок і складає каркас житла. Потім
на каркас кладуть великі листки пальм. На спорудження такого житла йде дві-три
години. Проте курені зроблені міцно і являють собою хороший захист від
тропічних дощів. Всередині хатини невибагливі. В ній знаходиться ліжко – це дві
поставлені поряд дошки, під один кінець яких підкладають кусок дерева, щоб
підняти їх. Таке ліжко нічим не прикрите. Домашнє начиння пігмеї виготовляють
тільки з рослинного матеріалу – листя й кори дерев. Переважно це предмети
одноразового вжитку.
Основне заняття пігмеїв – мисливство й
збиральництво. З примітивною зброєю чоловіки сміло йдуть на найбільших тварин.
Пігмеї плетуть сітки з ліан. Довжина такої сітки сягає 9 м, а ширина – 1 м.
10-20 сіток скріплюють разом. Інколи в сітки розтягнуті на сотні метрів. Сітки
прив’язані зверху і знизу до гілок дерев й кущів. Після цього жінки й діти
йдуть далеко вперед й починають криками заганяти звірів, які стрімко несуться,
втікаючи від них, й попадають в сітки, в яких заплутуються. Тоді мисливці
дістають тварин з сітки, зв’язують їм ліанами ноги й несуть їх додому. Після
цього жінки готують їжу. Вбитий звір є надбанням всієї общини. Тарілками під
час трапези слугують листки бананів, вилками – відточені палички.
Збиральництвом займаються жінки й діти. Ніколи не
виходячи за свою ділянку лісу, вони відшукують їстівні корені, траву, кору,
листки дерев й чагарників. Весь цей „врожай” ділиться порівну між сім’ями.
Продукти збиральництва йдуть в їжу в сирому виді або вареними, з них готують
різні страви.
Іноді пігмеї полюють на мавп. Між людьми внизу й
мавпами вверху відбувається справжній бій. Мавпи закидають людей плоди, шишки,
гілки. Люди ж пускають в мавп стріли.
Пігмеї поклоняються духам, вірять в чари. Обрядові
церемонії відіграють важливу роль в повсякденному житті.
Пігмеї люблять музику і танці, в яких
представляють своїх предків і міфічних героїв.