Великий бар’єрний риф

Великий бар’єрний риф простягається вздовж північно-східного узбережжя Австралії на 2300 км й не має собі рівного на земній кулі. Він віддалений приблизно на 160 км від берега, а в деяких місцях приближається до нього на відстань від 8 до 25 км. В рифі зустрічаються прогалини, через які сполучаються прибережні й океанічні води. Вони найбільші біля гирл річок, бо прісна вода не сприяє росту коралів.

Рифи утворюють багато низьких коралових островів, значна частина яких повністю затоплюються під час припливів.

Основна частина рифу складена відмерлими кораловими колоніями, переважно сірого кольору. На їх фоні видніються живі корали, яких теж є доволі багато. Коралові утворення, які під час відпливу надовго залишаються відкритими, піддаються руйнівному впливові сонця й вітру, швидко відмирають й набувають сірого кольору. Корали, які знаходяться у воді, продовжують швидко розростатися. У воді величезна кількість молюсків, які переливаються всіма барвами й відтінками: темно-зелений, синій, пурпуровий, жовтий, коричневий  кольори зустрічаються в найрізноманітніших поєднаннях. За винятком, хіба що, кількох видів риб, молюски є найяскравішими представниками царства рифів.

На противагу яскравості молюсків у морських анемонів м’яке і помірне забарвлення. Їх заслужено називають „кольорами рифу”. Багато анемонів нагадують розквітлі хризантеми чи жоржини. Морські анемони не зразу кидаються в очі, бо віддають перевагу затишним закуткам в ущелинах і впадинах, де менше відчувається руйнівний вплив хвиль.

Майже в кожній заплаві можна побачити незграбних, довгих, сірувато-коричневих трепангів, які своїми обрисами нагадують великі сосиски. Колір їх від блідо-кремового до темно-коричневого, зрідка навіть майже чорного. Найчастіше на рифах стрічаються трепанги з темною спиною й яскраво-червоним черевом.

У великій кількості також зустрічаються великі безформні утворення, які в період відпливів лежать на поверхні пухкою драглистою масою. Це так звані м’які корали, будова яких нагадує гумову губку. Від твердих коралів вони відрізняються тим, що не виділяють цементуючу рідину, з допомогою якої утворюється міцний каркас колоній. За формою багато з них нагадують гігантські бородавки чи пухлини на поверхні рифів. Найчастіше м’які корали мають зелене, жовте чи коричневе забарвлення, їх поверхня покрита ямками, складками, вигинами і пальцеподібними виступами. Розгледіти ці утворення можна тільки вдень, коли вони знаходяться в спокої. З настанням темноти коралові поліпи випускають щупальці, які слугують для добування їжі й загальний вид колонії змінюється.

Скрізь на рифах зустрічаються морські водорості, зелені, коричневі, яскраво-червоні – найрізноманітніших форм, кольорів і відтінків й це багатство фарб складає приємний контраст з рівномірно зафарбованими колоніями твердих коралів. В густих заростях водоростей ховають численні представники тваринного світу підводного царства рифів.

Край смуги рифів являє собою тверду, міцну й місцями рівну платформу, на значній протяжності припідняту над рівнем дна. В різних місцях – хаотично розкидані великі коралові валуни. Вони попадають на поверхню коралових рифів під час шторму, коли величезні хвилі викочують їх з дна й перекидають через рифи. Від материки риф відділяється протокою. Там немає хвиль й судна спокійно ковзають по його гладкій поверхні. А ще в тутешніх  водах дуже багато акул.