Єхидна

Єхидни живуть на всій території Австралії, у Новій Гвінеї й на острові Тасманія. Як і австралійський качкодзьоб, це – єдині ссавці в світі, що відкладають яйця для виведення потомства.

Будова тіла єхидни, яка привертала увагу першовідкривачів й перших поселенців, продовжує цікавити зоологів. Доросла єхидна сягає в довжину 40 см. Вся спина в неї покрита шерстю й голками. Замість рота в єхидни трубкоподібний дзьоб з маленьким ротовим отвором й довгим липким язиком. Дзьоб забезпечує відчуття дотику й нюху. Зір розвитий слабко. П’ятипалі короткі лапи надзвичайно мускулисті. Всі пальці озброєні довгими кігтями, а найбільший кіготь, довжиною близько 5 см, знаходиться на задній лапі й слугує своєрідним гребенем для розчісування шерсті на спині. Короткий хвіст зверху покритий голками. Єхидни – наземні дрібні ссавці, які чудово риють землю й добре пристосоване для добування їжі з мурашників й термітників.

Єхидни добре почуваються як в спеку, так і в холод. Їх організм володіє особливою здатністю пристосовуватись до оточуючого середовища спеціальним ритмом життя.

Єхидна в основному веде сутінково-нічний чи нічний спосіб життя, ховаючись вдень в дуплах дерев, природних заглибинах в землі чи кущах. Вночі вона бродить в пошуках поживи, досліджуючи землю дзьобом. Виявивши мурашник чи термітник, єхидна починає розривати його гострими кігтями. Зробивши дірку, просуває в середину довгий язик, який одразу покривається комахами. Залишається тільки швидко втягнути їх назад в рот.

Переваги мурашино-термітної дієти очевидні для тварини, що живе в засушливих районах. В організмі мурах і термітів міститься до 70% води і єхидна таким чином отримує необхідний їй кількість рідини. Багато єхидн живуть в місцевостях, де поблизу взагалі немає води. При достатній кількості їжі єхидни не переміщуються на великі відстані.

Основний засіб захисту – щит її голок. Відчувши небезпеку, єхидна починає рити землю й через кілька хвилин ховається у виритій ямі, частина її спинних голок залишається зверху, але вхопитись за них неможливо. Якщо при небезпеці єхидна знаходиться на дуже твердій поверхні, вона згортається в клубок, ховаючи морду всередину, й випускає смердючу рідину.

Єхидни не впадають в зимову сплячку, але інколи в зимовий час, в липні, на деякий час засинають.

Дитинчата єхидни вилуплюються з яєць, а вигодовуються молоком матері, яке надходить із залоз в сумку через численні отвори. Молоко рожевого кольору, дуже густе, схоже на молоко дельфіна чи кролика. Перебування дитинчати в сумці матері закінчується з досягненням ним маси біля 400 г. Тоді мати виймає його з сумки й ховає під гілками чагарників чи в невеликій норі. Час від часу, приблизно через день, вона приходить його годувати.