Населення Нової Гвінеї

Нова Гвінея – другий по величині острів Землі після Гренландії.

Острів гористий. Високі гірські масиви покриті густими лісами. Найвищі гори сягають висоти понад 5000 м. Тут випадає багато опадів: часом за цілий день не видно й кусочка голубого неба – все небо в хмарах.

Корінне населення острова – папуаси, які відносяться до екваторіальної раси. Вони відчувають гостру білкову недостачу. Ці люди забезпечені фруктами й овочами, які вони навчились вирощувати, а от стабільного джерела тваринного білка у них немає.

Й хоча пташине населення острова дуже рясне й різноманітне, в ньому більше краси, ніж м’яса. В Новій Гвінеї живе стільки ж видів птахів, скільки у всій Австралії. А великих тварин на острові немає, якщо не рахувати кускусів й деревних кенгуру, розміром з кішку. В якості домашньої худоби аборигени тримають тільки низькорослих свиней, яких забивають лише на великі свята.

Найбільшу роль в житті аборигенів відіграють райські пташки, яких налічується понад 40 видів. Туземці використовують пташок переважно як джерело розкішного пір’я, якими вони себе прикрашають, хоча м’ясо птахів теж їстівне. Пір’я птахів підкреслюють знатність, багатство й вплив кожного чоловіка. Вивозити пір’я райських птахів з Нової Гвінеї вже давно заборонено. Вивозити живих пташок дозволяють, як виняток, лише тим  зоопаркам, які мають можливість їх транспортувати й утримувати в належних умовах.

До цих пір серед аборигенів широко поширене полювання на райських птахів з луком і стрілами, а також ловлячи їх в пастки.

Що стосується полювання на деревних кенгуру, опосумів й кускусів, то головне знайти цих тварин, а спіймати їх не так вже й важко. Вони повільні, тому зазвичай їх навіть не вбивають, а ловлять й живими приносять в селище. Там їх тримають живими до великих свят. Таким чином м’ясо тварин залишається свіжим. Подібним же чином поступають зі зміями. Особливо охоче тут ловлять й поїдають зеленого пітона.

Полюють аборигени й на нелітаючих птахів – казуарів. Їх відловлюють й вирощують в неволі. Дуже часто можна побачити пташенят, що бігають селищем, наче кури. Проте з віком ці птахи стають небезпечними, тому їх закривають а спеціальні загони.

Зі стегнових кісток казуара виготовляють ручки для кинджалів, з тонких кісточок крил – швейні голки. Чорні блискучі пір’я йдуть на головні убори, а з кігтів роблять наконечники для списів.

До цих пір корінні жителі Нової Гвінеї живуть у важких умовах. Хвороби й голод переслідують їх все життя. Однак становище туземців різко покращилось після знайомства з європейцями. Обмінна торгівля дала аборигенам змогу отримати численні знаряддя, які до того були їм невідомі.