|
Цих симпатичних птахів, що не вміють літати,
зустрічають серед хвиль постійно холодного моря, на вічно покритих льодом берегах
Антарктиди. Ці птахи утворюють великі колонії, де навіть в найтепліші літні дні
сонце ледь зігріває вистиглі камені. В Антарктиці налічується 17 видів
пінгвінів.
Природа дуже винахідлива. Позбавивши пінгвінів
можливості літати в небі, вона нагородила їх пристосуваннями й властивостями,
що сприяють виживанню при будь-яких умовах. Наприклад, зміна пір’я у дорослого
пінгвіна відбувається не так, як у всіх решти птахів. Старі пір’їни у пінгвіна
випадають не раніше, ніж виростають нові, – кожне нове перо поступово виштовхує
старе. Такий процес зміни оперення дозволяє пінгвіну не звертати уваги на
холод.
У пінгвіна
товстий підшкірний прошарок сала, тому він скільки завгодно часу може знаходитись
в холодній воді, що дозволяє йому здійснювати тривалі подорожі. Своєрідно
влаштований і язик пінгвіна. На ньому багато гострих шкірних шипів, направлених
вершинами назад. Невелика риба чи головоногий молюск й інша дрібна пожива,
попавши в дзьоб, вже не вирвуться.
Від більшості птахів пінгвін відрізняється тим, що
при ходьбі він тримає своє тіло в строго вертикальному положенні. Ходить
пінгвін повільно й незграбно. Але він може швидко ковзати на черві по льоду,
скочуючись клубком із найкрутішого схилу, злітати на айсберги й уступи
будь-якої крутизни, вискакувати із води на висоту метра. Також він може дуже
швидко плавати („літати”) під водою. Притиснувши лапки до хвоста й втягнувши
шию, пінгвін махає міцними крилами, здійснюючи в товщі води круті повороти й
може пірнати на велику глибину.
Найлютішим ворогом пінгвінів, як і інших
антарктичних птахів, є поморники. Разом з тим пінгвіни належать до тих
рідкісних тварин, що зовсім не бояться людей. Їхня цікавість змушує їх
підходити дуже близько до дослідників цих територій.
|
