Підземні
води – це води, які
знаходяться у верхній частині земної кори (до глибини 12-16 км) в рідкому,
твердому й газоподібному стані. Основна маса підземних вод утворюється
внаслідок просочування з поверхні дощових, талих й річкових вод. Підземні води
постійно переміщуються як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямах.
Глибина їх залягання, напрям й інтенсивність руху залежать від водопроникності
порід. До водопроникних пород
належать галька, пісок, гравій. До водопроникних
(водотривких), якіпрактично не
пропускають воду належать глини, породи без тріщин, мерзлі ґрунти. Шар гірської
породи, в якому знаходиться вода називається водоносним.
За умовами залягання підземні води поділяються на
такі види: верхові, які знаходяться в
найвищому шарі; ґрунтові, які
залягають на першому від поверхні постійному водотривкому шарі; міжпластові, які знаходяться між двома
водотривкими горизонтами. Хімічний склад підземних вод різний й залежить від
розчинності прилеглих порід. За хімічним складом розрізняють прісні (до 1 г рам солей на 1 літр води)
й мінералізовані (до 50 г/л) підземні
води. Природні виходи підземних вод на земну поверхню називаються витоками (джерелами). Вони утворюються
зазвичай в понижених, де земну поверхню перетинають водоносні горизонти.
Джерела бувають холодними (з
температурою не вище 20оС), теплими (
від 20оС до 37оС), і гарячими чи термальними (вище 37оС). Джерела, які
періодично фонтанують називаються гейзерами.
Вони знаходяться в областях недавнього або сучасного вулканізму (Ісландія,
Камчатка, Нова Зеландія, Японія).
Підземні води поповнюють колодязі, ріки, озера,
болота; розчиняють різноманітні породи й переносять їх; забезпечують рослини
водою.
Запаси підземних вод дуже великі, але поновлюються
дуже повільно. Це необхідно враховувати при їх використанні. Також важливо
охороняти воду від забруднень.