Друга світова війна
Включена в Німецький рейх як провінція, Австрія стала працювати на нацистську
військову машину. Після економічної кризи, від якої страждала республіка,
настав період процвітання. Після початку Другої світової війни в 1939 р.
людські й матеріальні ресурси Східної марки були спрямовані на забезпечення
німецької армії. Тисячі австрійських солдатів воювали за Гітлера на Східному
фронті. Бомбардувальники союзників здійснювали авіанапади на австрійські міста,
що призводило до значних руйнувань. Проти нацистського режиму боролися
невеликі, але активні групи Опору.
В кінці війни радянські війська увійшли до Австрії з території Угорщини, а
британські й американські війська вступили в південні і західні землі. Взяття
"фортеці Відень" супроводжувалося запеклими вуличними боями.
Австрія була розділена на чотири зони окупації. Радянська зона включала
північний схід країни, де були розташовані багато заводів і нафтових родовищ.
Американська зона розташовувалася на півночі і заході; британська - на півдні,
французька - на південному заході. Відень, який знаходився всередині радянської
зони, також розділили на чотири окупаційних сектори, причому старий центр
(внутрішнє місто) знаходився під спільним контролем всіх чотирьох союзних
держав.
Друга республіка Звільнившись від нацистського ярма, австрійці прагнули до незалежності і
відновлення споконвічної назви країни - Австрія. З дозволу окупаційної влади
була створена Друга республіка. Для керівництва процесом відновлення
демократичного ладу канцлером тимчасового уряду був призначений ветеран
соціал-демократії Карл Реннер. Досвідчений, шанований всіма політик, Реннер на
посаді канцлера, а пізніше і президента республіки всіляко сприяв встановленню
в країні порядку і стабільності. У квітні 1945 р. він сформував тимчасовий
уряд, до якого увійшли представники його власної Соціалістичної партії
(колишньої Соціал-демократичної), Народної партії (так стала називатися
Християнсько-соціалістична партія) і комуністів. Була введена обов'язкова
участь у виборах, а відмова від голосування могла каратися штрафом або навіть
ув'язненням.
На виборах у листопаді 1945 р. Австрійська народна партія (АНП) отримала 85
місць у парламенті, Соціалістична партія (СПА) - 76, а комуністи - 4 місця.
Післявоєнне відновлення У 1945 р. економіка Австрії перебувала в стані хаосу. Руйнування і зубожіння,
викликане війною, наплив біженців, перехід військових підприємств на випуск
мирної продукції, зрушення у світовій торгівлі і наявність кордонів між зонами
окупації союзників - все це створювало непереборні перешкоди на шляху
відновлення економіки. Протягом трьох років більшість жителів австрійських міст
відчайдушно боролися за виживання. Окупаційні власті допомагали в організації
постачання продуктів. Завдяки непоганому врожаю 1948 р. нормування продуктів
було пом'якшене, а ще через два роки всі обмеження на продукти були зняті.
У західних зонах окупації допомога за планом Маршалла та іншими програмами дала
швидкі результати. Націоналізація трьох найбільших австрійських банків і майже
70 промислових концернів у 1946-1947 рр. дала значні економічні переваги. Прибутки
від державних підприємств були спрямовані на подальший розвиток промисловості.
АНП запропонувала допустити елементи приватної власності в націоналізованому
секторі економіки, продавши частину акцій дрібним власникам, в той час як
соціалісти закликали до розширення сфери державної власності.
Радикальна грошова реформа стабілізувала і прискорила відновлення економіки.
З'явилися іноземні туристи - життєво важливе джерело державних прибутків.
Зруйновані внаслідок бомбардувань залізничні станції були відбудовані. У 1954
р. обсяг продукції, яку випускали заводи і шахти, перевищив рівень 1938 року,
врожаї на полях і виноградниках, заготівля лісу практично повернулися на
колишній рівень.
Державний договір Окупаційні війська союзників були розміщені на території Австрії протягом 10
років. У 1943 р. на зустрічі в Москві керівники Радянського Союзу,
Великобританії і США оголосили про свій намір відновити Австрію як незалежну,
суверенну і демократичну державу.
Державний договір відновив незалежність і повний суверенітет Австрії. Він
набрав чинності 27 липня 1955 р., після чого війська союзників були виведені з
країни. 26 жовтня 1955 р., після виведення останніх іноземних військових
частин, уряд затвердив федеральний конституційний закон, що проголосив
постійний нейтралітет Австрії і виключав можливість приєднання до будь-яких
військових союзів або створення іноземних військових баз в Австрії.
Австрія взяла на себе складні економічні зобов'язання. Найбільш цінною
"нацистською власністю" були нафтові родовища і нафтоперегінні
заводи, обсяг виробництва на яких при радянському управлінні значно зріс. Хоча
за умовами договору обладнання і споруди перейшли до Австрії, вона була
зобов'язана щорічно відправляти в Радянський Союз один мільйон тонн нафти до
1965 р. Австрія погодилася також відновити довоєнні позиції британських й
американських фірм, які ті займали в нафтовій промисловості до приходу
нацистів. Крім того, Австрія повинна була протягом шести років поставляти в
Радянський Союз товари на суму 150 млн. дол.
Оскільки для підтримання австрійського нейтралітету були необхідні збройні
сили, створили армію, що нараховувала понад 20 тис. солдатів. У грудні 1955 р.
Австрія була прийнята в члени ООН. Двома роками пізніше Відень був вибраний
місцем постійного перебування Міжнародного агентства з атомної енергії
(МАГАТЕ).
