Географічне розташування Австрія
- держава в Центральній Європі. Межує на півночі з ФРН і Чехією, на
сході - з Угорщиною і Словаччиною, на півдні - з Словенією й Італією,
на заході - з Швейцарією і Ліхтенштейном. Площа - 83,858 тис. км2.
Максимальна довжина із заходу на схід - 579 км. Країна поділяється на
дев'ять федеральних земель: Бургенланд, Каринтія, Нижня Австрія, Верхня
Австрія, Зальцбург, Штирія, Тіроль, Форарльберг і місто Відень (на
правах землі).
Рельєф Четверту частину поверхні Австрії займають молоді складчасті хребти
Східних Альп, поєднані у субширотні ланцюги. Осьова зона гір з
гірничо-льодовиковими формами рельєфу на заході піднімається вище
3300-3500 м (вершина Гросглокнер, 3797 м), на сході до 2400 м. Снігова
межа в середньому знаходиться на висоті 2500-2800 м. Деякі вершини
увінчані льодовиками (Пастерце, довжина 10,2 км). На півдні і півночі
осьовий ланцюг Східних Альп облямований більш низькими хребтами, що
відрізняються великою крутістю схилів, сильною розчленованістю і
розвитком карсту. Уздовж північної периферії Альп, від західного
кордону Австрії на захід до Віденського Лісу - флішові низькогір'я. Для
Східних Альп у межах Австрії в цілому характерні великі довгі долини (з
ріками Інн, Залках, Енс та ін.), а в східних передгір'ях - улоговини
(Грацька, Клагенфуртська й ін.). На сході розташована
Штирійсько-Бургенландська горбкувата рівнина, що спускається до
Віденського басейну і є частиною Середньодунайської рівнини; на півночі
і північному сході - горбкуваті низькогір'я (400-900 м) Мюльфіртель,
Вальдфіртель, Вейнфіртель та інші. Між Чеським масивом і Східними
Альпами - рівнинна смуга (Інфіртель) з кількома ярусами терас Дунаю.
Геологічна будова і корисні копалини Біля південних
кордонів країни, уздовж р.Гайль, простягається головний розлом, що
відокремлює внутрішню (осьову) зону Альп (Ретійські Альпи, Високий і
Низький Тауерн, Штирійські Альпи та інші) від південного схилу Альп.
Останній включає в межах Австрії північний схил Карнійських Альп, який
складають палеозойські і тріасові породи. Внутрішня зона Східних Альп
складена стародавніми кристалічними сланцями і палеозойськими породами,
насунутими на тріасово-юрські метаморфізовані блискучі сланці й основні
вулканіти, що виступають серед більш стародавніх порід у Енгадині і
Високому Тауерні. Далі на північ тягнеться смуга палеозойських сланців
і піщаників (граувакк), а потім тріасових і юрських вапняків, що
утворюють численні східно-альпійські покриви. У передгір'ях на
території Австрії знаходиться частина Передальпійського крайового
прогину, заповненого неогеновими моласами. На лівобережжі Дунаю
розташовані гори Вейнсбергер-Вальд, складені палеозойськими гранітами і
докембрійськими кристалічними сланцями, що складають окраїну Чеського
масиву. Східна частина Австрії відноситься до території молодих западин
Віденського басейну (Мала Угорська западина і западина Граца),
заповнених товщами неогенових відкладень.
Найважливіші корисні копалини: нафта і газ
(Віденський басейн), магнезит (Штирійські Альпи - Фейч), буре вугілля
(Штирія, Верхня Австрія); є родовища залізних (гора Ерцберг, у районі
Ейзенерца) і свинцево-цинкових (район Клагенфурта - Блейберга й ін.)
руд, графіту, солей. Мінеральні джерела - Баден, Бад-Ішль.
Річки Інн, Залках і Енс, що протікають північною
міжальпійською улоговиною, дренують північ Австрії, Драва в південній
частині - південь країни, а Мур і Мюрц - її східну частину. Єдина
судноплавна ріка - Дунай, що протікає через Австрію від Пассау на
кордоні з Німеччиною до передмість Братислави в Словаччині.
Найважливіша притока Дунаю на австрійській території - Інн.
Урізноманітнюють ландшафт численні озера, особливо в красивій
місцевості Зальцкаммергут у Верхній Австрії, у Штирії і Зальцбурзі.
Озера В Австрії близько 580 озер, переважно
льодовикового походження. Їх особливо багато в північних передгір'ях
Альп (Аттер, Траун та ін.). На кордоні з ФРН і Швейцарією - велике
Боденське озеро, на кордоні з Угорщиною - озеро Нейзидлер-Зі.
Клімат Оскільки значна частина країни знаходиться в
горах, її кліматичні умови досить різноманітні. Залежно від регіону в
тій чи іншій мірі позначаються атлантичні, континентальні і
середземноморські впливи. Північно-західні вітри, що панують на півночі
і заході, несуть м'яку і вологу погоду з Атлантичного океану в долини
довготного напрямку і на Середньодунайську рівнину. Тут середньорічні
температури становлять від 7 до 9°С, у найхолодніші місяці падають в
середньому до - 1-7 нижче нуля, хоча в горах значно холодніше, а влітку
піднімаються до 18-24°С, причому на південних схилах помітно тепліше.
На сході Австрії сильніше виражені континентальні впливи. Опадів тут
менше, хоча влітку частіше бувають зливи. Річна норма опадів в Австрії
всюди, крім Віденського басейну, деяких районів Бургенланду й окремих
міжгірних долин, перевищує 760 мм. Їх кількість зростає з абсолютною
висотою. Сніг тримається на рівнинах від одного до шести місяців у рік.
Упродовж більшої частини зими в долинах тримаються тумани. Клімат
рівнин і передгір'їв виразно континентальний, на заході - більш
вологий. Середня температура січня від -1°С до -4°С, липня від 15°С до
18°С. Опадів - 500-900 мм на рік; у горах 1500-2000 мм. На навітряних
північно-західних схилах гір випадає більше опадів, зими більш м'які,
літо більш прохолодне і вологе, аніж на підвітряних південно-східних
схилах гір. Сніг у гірських районах тримається до 7-8 місяців. Для Альп дуже характерні місцеві вітри. Найважливіший з них -
теплий і сухий фен (вітер), що утворюється в результаті опускання
повітряних мас по гірських схилах. Це істотно підвищує місцеву
температуру, що приводить до різкого танення снігів і частих лавин, які
загрожують життю людей і відрізають від зовнішнього світу цілі гірські
райони. У той же час фен створює умови для землеробства на абсолютних
висотах. Так, саме завдяки йому можливі виноградарство у Форарльберзі і
вирощування кукурудзи в Тіролі.
Ґрунти і рослинність Зональні ґрунти Австрії - дерново-підзолисті і бурі лісові, на
південному сході - чорноземи, у лісовій зоні сильно вилуджені й
опідзолені. У горах - гірські бурі лісові, гірські бурі рендзинні,
гірсько-підзолисті і гірсько-лугові ґрунти. Природна рослинність
переважно лісова. Лісами вкрито близько 38% території Австрії. Корінні
ліси сильно винищені. На висоті 600-800 м, крім сільськогосподарських
угідь, - окремі масиви дубових, букових і ясенових лісів; вище ці ліси
утворюють суцільний пояс. На висоті близько 1400 м з'являються хвойні
породи. Хвойно-широколистяні (бук, сосна, ялиця) і хвойні (ялина,
ялиця) ліси піднімаються до 1800 м; вище вони змінюються
субальпійськими заростями гірської сосни і кедрового сланика. З висоти
2000 м - альпійські луки з густим покривом злаків і осоки, які є
хорошими пасовищними угіддями. Лугова рослинність покриває гори до
висоти 2700-3000 м. Найродючіші ґрунти в Австрії знаходяться у
Віденському і Штирійському басейнах, а також місцями в
Північноальпійському форланді. Алювіальні ґрунти в долинах сприяють
розвитку землеробства. На природній рослинності позначається
розмаїтість кліматичних умов. Однак природний рослинний покрив великою
мірою знищений і змінений людиною. Для всіх долин і навколишніх їх
схилів зараз характерні три висотних пояси: рілля, ліси й альпійські
пасовища. У долинах і низькогір'ях до висот 1070-1220 м над рівнем моря
переважають листяні породи, головним чином бук, дуб і береза; вище
послідовно змінюють одне одного ялина, сосна звичайна, модрина і,
нарешті, сосна гірська, які утворюють у високогір'ях сланикові зарості.
На альпійських луках зустрічається багато трав'янистих видів з
декоративними квітами, що охороняються законом.
Тваринний світ Колись широко розповсюджені в цій
частині Європи хутрові звірі зараз стали рідкістю. Залишилися лише
лисиці, дикі коти й куниці. Часто зустрічаються сарни, олені і бабаки.
Вирубування лісів, оранка відкритих просторів призвели до повного або
часткового винищення деяких раніше поширених видів тваринного світу
Австрії. У лісовій зоні, головним чином у заповідниках (Високий Тауерн,
Гросглокнер та ін.), збереглися рідкісні в Європі види тварин:
благородний олень, лось, козуля, бурий ведмідь, кабан, гірський орел. У
високогірних районах - альпійський бабак, сарна, кам'яний козел.
Природні райони Виділяються 2 групи природних районів.
Альпійська група: Північний район, Центральний, або Осьовий, і Східний район.
Позаальпійська група: Штирійсько-Бургенландський район, Придунайський терасовий і низькогірськопагорбний район лівобережжя Дунаю.
|