Віхи економічного розвитку
Розпад Австро-Угорської монархії на ряд окремих держав
наприкінці Першої світової війни породив серйозні економічні проблеми
для Австрії. Нова республіка Австрія раптово залишилася без свого
головного джерела постачання продовольства і вугілля. Потрібно було
кілька років, щоб реорганізувати економіку країни і досягти певного
рівня добробуту. У 1929 почалася світова економічна криза. Упродовж
ряду років країна значною мірою залежала від зовнішньої допомоги, і
тільки в 1937 змогла створити економічну базу. У березні 1938 Австрія
була приєднана до Німецького рейху.
Тяжкі руйнування в результаті війни, радянська окупація
Віденського басейну, важливого промислового району Австрії, і
післявоєнний поділ країни державами-переможницями призвели до повної
перебудови економіки Австрії. План Маршалла й інші форми допомоги з
боку США мали вирішальне значення для перебудови австрійської
економіки. Протягом 10 років (1945-1955) значна частина економіки
країни, включаючи її життєво важливі нафтові ресурси, не перебувала під
австрійським контролем і не могла сприяти її реконструкції. Економіка
Австрії стабільно розвивалася з кінця 1950-х і до середини 1970-х
років. На початку 1980-х років відбулося уповільнення зростання, після
1988 - нове його прискорення. З 1992 темпи зростання економіки знову
сповільнилися через міжнародний економічний спад, зменшення експорту і
високі темпи інфляції.
Зростання споживчого попиту в сусідніх з Австрією країнах Східної
Європи в середині 1990-х років сприяло пожвавленню економіки країни.
Після приєднання в 1995 до ЄС Австрія різко скоротила державні витрати,
готуючись вступити до Європейського валютного союзу. Ці заходи також
сповільнили загальне зростання економіки.
Організація виробництва
У 1946 понад 70% австрійських підприємств були націоналізовані,
у тому числі три найбільші комерційні банки, значна частина підприємств
важкої промисловості, підприємства нафтовидобувної і нафтопереробної
промисловості. Більшість націоналізованих підприємств визначалися
Потсдамськими угодами такими як "німецька власність".
У 1993 уряд приступив до реалізації великої програми приватизації
промислових холдингів, у рамках загального плану залучення іноземних
інвестицій.
Сільське господарство
Приблизно 42% земельної площі Австрії використовується в
сільському господарстві. Сільськогосподарські культури, фруктові сади і
виноградники займають приблизно 43% оброблюваної землі; луги і пасовища
- близько 57%. Майже 39% усієї території покрито лісами, 19% земель не
може бути використано ні в сільському, ні в лісовому господарстві.
Альпійські передгір'я і частини Штирійського і Віденського басейнів -
найродючіші сільськогосподарські землі. Загалом переважають в
сільському господарстві країни невеликі або середні земельні володіння.
Зернові вирощуються на найкращих ґрунтах. На першому місці по
збору врожаю стоїть пшениця, за нею йдуть кукурудза, жито, ячмінь і
овес. Іншими важливими культурами є картопля і буряк. Також вирощуються
технічні культури, овочі і бобові. Значну частину оброблюваної землі
займають виноградники. У сільському господарстві Австрії важливу роль
відіграє тваринництво. Майже третина території країни прямо або побічно
використовується для розведення худоби (до непрямого використання,
наприклад, відносяться луки і землі, відведені під кормові культури). У
1996 було вироблено 3,1 млн. т молока. Обсяг експорту
сільськогосподарських продуктів (в основному молочних і яловичини)
становить від 3 до 4% загального обсягу експорту.
Сировинні ресурси
Австрія багата на деревину, залізо, цинк. У країні недостатньо
кам'яного вугілля, але є великі запаси інших енергоносіїв, зокрема
лігніту (бурого вугілля), нафти і природного газу. Частина
електроенергії, вироблюваної ГЕС, експортується.
Енергетика
Зростаючі енергетичні потреби викликали необхідність в імпорті
енергоносіїв. Внутрішнє виробництво енергії покриває лише приблизно
третину енергетичних потреб країни.
Нафта, вітчизняна й імпортована, є найважливішим джерелом енергії
Австрії. Її родовища розташовані в північно-західній частині Нижньої
Австрії, біля Відня, але запаси досить обмежені.
Австрія щорічно ввозить приблизно 3 млн. т кам'яного вугілля.
Імпортується також природний газ. У Штирії, Верхній і Нижній Австрії є
запаси лігніту.
У 1990-х роках Австрія вкладала чималі кошти в розвиток
гідроелектроенергетики. Найбільшими виробниками гідроелектроенергії є
Верхня Австрія і Тіроль. Побудовані нові ГЕС на ріках Дунай, Залках, у
нижній і верхній течії рік Інн, Енс. Найбільший споживач електроенергії
- промисловість, на неї витрачається до 40% всієї енергії.
Гідроенергетичні ресурси Австрії дозволяють експортувати
електроенергію, енергосистема країни сполучена з загальноєвропейською.
У середині 1990-х років головними споживачами австрійської
електроенергії були Німеччина й Італія.
Промислове виробництво
Економічне зростання Австрії тісно пов'язане з розширенням промислового виробництва.
У 1960-1970-х роках в багатьох районах країни були побудовані нові
заводи. Найстарішим промисловим центром, який значно розширився після
виведення радянських військ, є Віденський промисловий басейн, що
виробляє метали, текстиль і продукти харчування. Долина рік Мур і Мюрц
у Штирії є центром металургії, виробництва автомобілів, паперу і
деревини, а також продукції важкого машинобудування. Серед нових
промислових центрів виділяється трикутник Лінц - Вельс - Штайр у
Верхній Австрії, що має вигідне географічне положення. Найбільші
промислові підприємства цього району - Об'єднаний австрійський
металургійний і сталеливарний комбінат і Австрійський азотно-туковий
завод у Лінці.
Австрійська промисловість успішно конкурує з передовою світовою
промисловістю й експортує свою продукцію в усі країни світу. Серед
провідних галузей промисловості виділяються харчова, текстильна,
хімічна промисловість, металургія, виробництво паперу,
електроустаткування, транспортних засобів, будівельного каменю, цементу
і кераміки. Металургія і металообробка посідають третє місце за
кількістю працівників незважаючи на те, що реструктуризація чорної
металургії після 1989 призвела до серйозного скорочення робочих місць.
Багато спеціальних технічних училищ готують кваліфікованих робітників
для різних галузей промисловості.
Транспорт
В Австрії приблизно 5,6 тис. км залізниць; усі головні лінії
електрифіковані. Австрія славиться системою своїх автодоріг, у країні
приблизно 1600 км швидкісних автострад (автобанів). У 1957 була
створена компанія "Австрійські авіалінії", а на початку 1990-х у неї
з'явився приватний конкурент - авіакомпанія "Лауда ейр". По Дунаю
суднами щорічно перевозиться приблизно 5 млн. т. вантажів, головним
чином метал, вугілля, кокс, нафта і нафтопродукти, добрива.
Туризм
Туризм - одне з головних джерел доходу Австрії. У 1999 країну
відвідали 24 млн. іноземних туристів. Близько 67% усіх туристів
складають туристи з Німеччини, а також англійці і голландці.
Зовнішня торгівля
Найважливішими статтями імпорту Австрії є продукція обробної
промисловості, особливо машини і верстати, автомобілі, хімічні продукти
і текстиль. Паливо - найважливіша стаття імпорту сировини. Торгівля
ведеться з країнами ЄС, країнами Європейської асоціації вільної
торгівлі, Східної Європи, країнами Азії, США і Канадою. Німеччина
посідає перше місце серед торговельних партнерів Австрії.
Австрія - держава, яка підписала Генеральну угоду з митних тарифів і торгівлі і Європейську валютну угоду.
|
