Океанією називають острови й архіпелаги островів,
що лежать в центральній і південно-західній частині Тихого океану на північ від
Австралії між 28о пн. ш. і 53о пд. ш. та між 130oо сх..д. і 105о зх.д. Цей
острівний світ включає майже 7 тисяч островів. Загальна площа острівного
суходолу Океанії близько 1,3 млн. км2. Це лише 2% площі акваторії Тихого
океану. Географічне положення, розміри й рельєф островів
тісно пов’язані з їх походженням. За генезисом острова Океанії відносяться до
таких основних типів: материкові, вулканічні, біогенні й геосинклінальні (виникають
в зонах контактів літосферних плит – острівні дуги). Материкові острови – найбільші по площі (Нова
Гвінея, Нова Зеландія). Гірські хребти на них поєднуються з широкими низовинами
й плато. Типовим прикладом островів вулканічного
походження є Гавайські острови. Коралові рифи й атоли мають біогенне походження. Атоли – це плоскі, невисокі
кільцеподібні острови з лагуною в центрі, яка має сполучення з океаном. Такими
наприклад є острови Центральної Полінезії (архіпелаг Туамоту – найбільше в
світі скупчення атолів). Геосинклінальні
острівні дуги лежать в західній частині Океанії. Рельєф островів цього типу –
поєднання гір і рівнин. Таким є наприклад острів Нова Каледонія, який
простягнувся на понад 400 км. Корисні
копалини Океанії
обумовлені походженням і геологічною будовою островів. Так, на Новій Каледонії
характерні величезні родовища нікелю, хромітів, ряду інших металів. Вугілля,
боксити і нафту добувають на Новій Гвінеї. На островах-атолах виявлені поклади
фосфоритів. Клімат островів Океанії визначається
географічним положенням території й пом’якшуючим впливом океану. Основні
архіпелаги островів лежать у екваторіальному, субекваторіальних і тропічних
поясах Північної й Південної півкуль. Лише Нова Зеландія й прилеглі до неї
острови знаходяться в субтропічному й помірному поясах. Середні місячні
температури найтеплішого місяця змінюються в межах від +25оС на півночі до
+16оС на півдні; найхолоднішого – від +16оС на півночі до +5оС на півдні.
Маршалові, Каролінські й Марсіанські острови, а також Нова Гвінея лежать в
смузі, де температура цілий рік біля +26оС. Пом’якшуючий вплив океану
виявляється в незначних коливаннях температур за порами року й на протязі доби.
Опадів в Океанії випадає багато, в середньому 3000-4000 мм. Особливо сильні
вони в західній частині Океанії, де на шляху пасатів з океану стають гори
материкових островів. Але одне з найвологіших місць на Землі знаходиться на
Гавайських островах, де на навітряних схилах вулканів випадає до 12500 мм
опадів на рік. Видовий склад рослинності
й тваринного світу бідний і своєрідний у зв’язку з віддаленістю островів
Океанії від решти суходолу. Великі острови Океанії вкриті переважно
вічнозеленими вологими лісами або саванами. Тут серед дерев переважають фікуси
й бамбуки. Багато цінних порід дерев і корисних для людини рослин: кокосова
пальма, хлібне дерево, банани, манго та інші. В складі лісів Нової Зеландії
багато ендемічних видів: особливі види деревоподібних папоротей, сосен та
інших. Тваринний світ своєрідний. Він багатший і
різноманітніший на островах, що розташовані ближче до Австралії. Так, на Новій
Гвінеї поширені єхидна й кенгуру, в ріках водяться крокодили. На Новій Зеландії
живуть ківі – птахи, які не літають, а бігають. Серед сухопутних тварин Океанії
майже немає ссавців. Населення Океанії складає близько 10 млн. осіб, в
які входять корінні жителі, переселенці й мішане населення. На Новій Гвінеї й прилеглих
островах живуть папуаси, які відносяться до екваторіальної раси. Корінне
населення Нової Зеландії (маорі) й інших островів Океанії відносяться до
особливої полінезійської групи
народів, яка займає проміжне положення між трьома основними расами людства. В
цих народів світліша, ніж у папуасів, шкіра й хвилясте волосся. Прийшле
населення Океанії – це переселенці з Європи, Азії й Америки. Так,
англо-новозеландці складають ¾ населення Нової Зеландії, а корінне населення –
маорі – тільки 9%. Але на інших островах корінне населення складає більшість
населення. Жителі Океанії традиційно займаються землеробством
і рибальством. В Новій Зеландії переселенці з Європи розводять овець і велику
рогату худобу; м’ясо, шерсть й вершкове масло – головні статті експорту країни.
Політична карта Океанії склалась в результаті
захоплення островів європейськими та американськими колонізаторами в ХІХ-ХХ
століттях. Районування Океанії проводять з урахуванням природних
умов й етнографічних ознак корінного населення. Зазвичай Океанію розділяють на Меланезію, Полінезію, Мікронезію й Нову
Зеландію. Меланезія включає архіпелаги від Нової Гвінеї на заході до території Фіджі на
сході, тобто територію з переважанням папуаського населення. Полінезія включає острови в Центральній
частині Тихого океану на схід від 177о сх.. д. Найбільшим архіпелагом Полінезії
є Гавайські острови, що складаються з 24 островів. Мікронезія складається з багатьох дрібних островів (їх понад 1500)
в західній частині Тихого океану на
північ від екватора (Маріанські, Маршалові, Каролінські острови та
інші). В особливу область Океанії виділяють Нову Зеландію. |