Освіта Правителі Османської імперії до кінця XIX ст. не дозволяли використовувати
албанську мову в школах, заборонялося навіть розмовляти рідною мовою. В Албанії
працювали тільки турецькі, грецькі й італійські школи. Поступаючись вимогам
албанських націоналістів і побоюючись збройного повстання, турецький уряд
дозволив відкрити в 1887 р. першу албанську школу в Корчі. Багато шкіл відкрилося в період між двома світовими війнами, і початкова освіта
стала обов'язковою для дітей у віці від 6 до 11 років. Освіта була краще
організована в містах (особливо на півдні країни), де сильніше виражалися
просвітницькі традиції, було більше викладацьких кадрів і пристосованих для
шкіл будівель. Середню освіту діти здобували в гімназіях, а також у
педагогічних коледжах і комерційних училищах. Було декілька приватних шкіл: дві
при католицьких місіях у Шкодері, американська технічна школа в Тірані й
американська сільськогосподарська школа поблизу Дурреса. До 1957 р. в Албанії
не було університетів. Діти, які мали заможних батьків або отримували державні
стипендії, часто навчалися в італійських або французьких університетах. Ще в
1939 р. 80% населення Албанії залишалося неписьменним. Комуністичний уряд реорганізував і сильно розширив систему освіти, а в 1955 р.
оголосив курс на ліквідацію неписьменності серед дорослого населення. Освіта
стала обов'язковою для дітей у віці від 7 до 15 років. Створювалися технічні
школи, що давали середню освіту. У 1960 р. почалася трирічна реорганізація
освіти з метою поєднання навчання з роботою в промисловості і сільському
господарстві, одночасно підвищувалася роль технічної освіти. У країні діє п'ять університетів, а також інститути: два сільськогосподарських,
мистецтв, фізкультури і педагогічні. Тиранський університет, відкритий у 1957
р., налічує 12 тис. студентів. У 1947 р. була відкрита перша наукова установа - Інститут наук з відділеннями
мови і літератури; історії, соціології і економіки; природничих наук, а в 1973
р. створена Академія наук Республіки Албанія.
Культура
Вплив турецької, грецької й італійської культур ускладнював розвиток
національної культури. Підйом національної самосвідомості з 1878 р. сприяв
становленню публіцистики і ліричної поезії албанською мовою. Однак такі
проводирі культури, як школи, книгарні, журнали і газети, стали з'являтися лише
в 1920-1930 роках. Комуністичний уряд стимулював розвиток культури, приділяючи
увагу перекладам книг письменників з країн комуністичного блоку (особливо з СРСР).
Культурні зв'язки з Заходом почали пожвавлюватися з 1961 р., після розриву
відносин з СРСР. У 1945 р. в Тірані відкрився перший професійний театр. Пізніше були створені
театри у Шкодері (1949 р.) і в Корчі (1950 р.). На початку 1950-х років з
допомогою СРСР була створена кінопромисловість. Вона знімала патріотичні
фільми, пронизані національною ідеєю. У кінці 1980-х років в Албанії
нараховувалося приблизно 100 кінотеатрів. Щорічно видавалося близько 900 назв
книг. У цей час видається до 100 газет і журналів.
Мистецтво й архітектура
Від античної епохи збереглися залишки оборонних споруд, громадських і житлових
будівель, мозаїк, керамік на місці грецьких колоній (Аполлонія Іллірійська,
Бутринт, Дуррес) і римських укріплених міст (Ельбасан). З поширенням ісламу в
містах з'являються палаци знаті (сараї) і мечеті (в Ельбасані, Шкодері, Тірані
тощо).
Живопис Живопис середньовічної Албанії розвивався під сильним впливом Візантії. Ранні
пам'ятки фрескового живопису відносяться до XII-XIV ст. (розписи церкви св.
Трійці у Лявдарі). До початку ХХ ст. провідну роль відіграє іконопис. У період
так званого національного відродження у зв'язку з ослабленням впливу ісламу, що
накладав заборону на зображення живих істот, уперше з'являється верстатний
живопис, а в 1920-х роках - скульптура.
Декоративно-прикладне мистецтво
Декоративно-прикладне мистецтво Албанії представлене традиційними срібними
прикрасами і вовняними безворсовими килимами.
Література
Перша пам'ятка албанської писемності, що збереглася, - "Формула
хрещення" (1462 р.) єпископа Палячі Енгелі. У 1555 р. вийшла перша книга
албанською мовою - "Мешарі" Гйона Бузуку. Серед албанських
письменників XIX ст. виділявся І. Де Рада (1814-1903) - зачинатель албанського
романтизму.
