Внутрішні води Північної Америки

Загальна сумарна річна кількість опадів на одиницю площі в Північній Америці складає 670 мм на м². З них на поверхневий стік витрачається 203 мм, на підземний – 84 мм, на випаровування – 383 мм. За об’ємами повного й підземного стоку Північна Америка займає друге місце після Південної Америки. По території материка протікають повноводні річки, тут багато озер, гірських і покривних льодовиків, значні басейни підземних вод.

Річки материка належать до басейнів Атлантичного, Північного Льодовитого й Тихого океанів. При цьому головний вододіл зміщений на захід, до Тихого океану. Тому більша частина рік належать до басейнів Тихого й Північного Льодовитого океанів. Область внутрішнього стоку незначна. Вона займає частину Великого Басейну й невеликий район на півночі Мексиканського нагір’я.

Живлення у річок Північної Америки снігове, дощове, льодовикове, ґрунтове й мішане для великих рік.

Найбільша річкова система материка – система Міссісіпі – Міссурі. Її басейн займає 1/6 частину території материка. Довжина самої Міссісіпі 3779 км. Але якщо прийняти за витік річку Міссурі, то довжина річкової системи становитиме 5985 км. Загальний потік системи утворений із злиття трьох доволі різних за живленням і режимом річок – верхньої Міссісіпі, Міссурі й Огайо. У верхів’ях річка має снігово-дощове живлення. Рівень Міссісіпі до злиття з Міссурі коливається за сезонами не так сильно, як рівень Міссурі. Міссурі відбиває в своєму живленні й режимі кліматичні особливості Скелястих гір, Великих рівнин і плато Прерій. До кінця літа річка міліє. Лише після злиття з Огайо (довжина 1580 км) Міссісіпі дійсно стає „великою рікою”. Об’єм води в Міссісіпі збільшується більше ніж вдвічі. Річка Огайо відрізняється доволі рівномірним гідрологічним режимом, який відбиває режим опадів Аппалачів. Щорічно Міссісіпі приносить до Мексиканської затоки близько 400 млн. тонн насипів, головним джерелом яких є річка Міссурі й Арканзас. Вже на Мексиканській рівнині Міссісіпі приймає води річки Ред-Рівер. Широка дельта річки висувається в Мексиканську затоку на 100 м щорічно.

Крім системи Міссісіпі до басейну Атлантичного океану належать річки Ріо-Гранде, що впадає в Мексиканську затоку й річка Святого Лаврентія, що несе свої води до однойменної затоки.

Річки басейну Північного Льодовитого океану  мають переважно снігове живлення. Більшу частину року на вони сковані льодом. Води рік весною й на початку літа широко розливається по навколишній місцевості. Багато річок Канади протікають через озера чи витікають з них. Найбільша річка цього басейну – Маккензі, яка витікає з Великого Невільничого озера.

Річки басейну Тихого океану (Колумбія, Колорадо та інші) короткі, але повноводні; мають змішане живлення. Долини річок вузькі й глибокі. Це так звані каньйони. Всесвітньо відомий Великий каньйон знаходиться на річці Колорадо.  Він врізається в пласти осадових порід плато Колорадо на глибину до 1800 м. Довжина каньйону – понад 1800 м. Річка Колумбія повноводна влітку, під час танення снігів й льодовиків у горах. На ній створений каскад потужних гідроелектростанцій.

На північному заході, на Алясці по плато Юкон несе свої води в Тихий океан річка Юкон. На річці яскраво виражений літній підйом води, коли витрата води збільшується втроє. В нижній течії Юкон широкий і має потужну течію. Припливи піднімаються вверх по річці на 160 км.

Озер в Північній Америці багато. По території материка вони розміщені дуже нерівномірно. Великі й глибокі льодовикові й льодовиково-тектонічні озера розміщені в межах Канадського кристалічного щита. На південній окраїні щита знаходиться система Великих Американських озер: Верхнє, Мічіган, Гурон, Ері, Онтаріо. Озеро Верхнє – найбільше прісне озеро світу. Його площа – 82,4 тис. км² , максимальна глибина – 393 м. Всі озера цієї системи сполучені між собою річками. Озера Ері й Онтаріо сполучає коротка й бурхлива річка Ніагара, на якій утворився Ніагарський водоспад, висотою 50 м й шириною 1 км. Великі озера – важливі джерела прісної води для промислових потреб й водопостачання міст. Вони використовуються як водні транспортні шляхи. Озеро Мічіган сполучено судноплавним каналом з річкою Міссісіпі. Споруджений Ері-канал, який сполучає озеро Ері з річкою Гудзон, що впадає в Атлантичний океан.

Вздовж західної окраїни Канадського щита багато численні озера утворилися після танення льодовиків. Серед них такі великі за площею й прісні озера, як Вінніпег, Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Атабаска та інші.

Є на материку й озера басейну внутрішнього стоку. Вони за походженням реліктові. Найбільше з них – Велике Солоне озеро у Великому басейні. Його солоність коливається від 137 до 300 проміле.

Для материка характерне значне сучасне зледеніння, загальна площа якого понад 2 млн км². Це покривні льодовики Гренландії й Канадського Арктичного архіпелагу; гірські льодовики, 75% яких припадає на Кордильєри Аляски й Канади.

Загалом Північна Америка добре забезпечена водними ресурсами, водними транспортними шляхами, запасами гідроенергії. Разом з тим на материку гостро постає проблема забруднення вод.