Чорна
металургія – складна
галузь з різними за організацією і технологією виробництвами. Це – видобуток і
збагачення залізної руди, спікання її в агломерат; виплавка чавуну, сталі,
виробництво прокату; виробництво феросплавів, виплавка електросталі й сплавів,
порошкова металургія; виробництво флюсових вапняків, вогнетривів, коксу.
Сировиною для чорної металургії є залізні та манганові руди. Як паливо використовується кокс – результат переробки коксівного вугілля. У технологічному
процесі задіяна вода й вогнетривкі глини, природний газ, вапняки (флюси) та
електроенергія.
Чорна металургія є матеріаломісткою галуззю, що використовує близько 30% палива, 20%
електроенергії, 95% манганової руди, що видобувається й виробляється в Україні.
Для чорної металургії притаманна висока матеріаломісткість виробництва (на
отримання 1 тонни сталі необхідно 6 тонн сировини, палива та допоміжних
матеріалів), тому підприємства чорної металургії зазвичай розміщують поблизу
сировинних баз (у першу чергу залізної та мангової руд) та палива (вугілля, що
коксується). Металургія – основний споживач води в промисловості, тому
підприємства розташовують поблизу річок, інших водойм. Велику роль відіграє
наявність розвинутої транспортної мережі (особливо залізниць), трудових
ресурсів і споживача.
Родовища залізної руди сконцентровані в
Криворізькому і Керченському залізорудних басейнах, Кременчуцькому і
Білозерському залізорудних районах. Манганові руди видобувають у Нікопольському
басейні.
Головні
підприємства чорної
металургії зосереджені у трьох районах: Донбасі (Макіївка, Донецьк,
Алчевськ, Харцизьк, Єнакієве, Луганськ, Краматорськ), Придніпров’ї (Дніпропетровськ,
Запоріжжя, Кривий Ріг, Нікополь, Дніпродзержинськ) Приазов’ї (Маріуполь).
Донецький металургійний район виник на основі родовищ коксівного
вугілля, зосередженого в межах Донецького кам’яновугільного басейну, вапняків
Донбасу (Каракубське, Новопавлівське та інші родовища) і залізної руди,
яку довозять з Придніпров’я. Головними центрами виробництва чорних металів є Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Алчевськ;
виробництва прокату (зокрема труб) –
Харцизьк, Луганськ.
Придніпровський металургійний район утворився завдяки географічному положенню
– на великій водній магістралі, на перетині транспортних шляхів. Він базується
на величезних запасах залізної руди Криворіжжя (руди Криворізького
залізорудного басейну) та коксівному вугілля з Донбасу. Головними
центрами видобутку та збагачення рудної
сировини є Кривий Ріг, Марганець, Дніпрорудне; виробництва чорних металів – Кривий Ріг, Запоріжжя,
Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ; виробництва прокату – Нікополь,
Дніпропетровськ, Новомосковськ; виробництва
електроферосплавів – Нікополь.
Таким чином в чорній металургії України особливу
роль відіграє транспортний чинник.
Тобто залізну руду Придніпров’я відправляють до Донбасу, а натомість повертають
коксівне вугілля. Це дозволяє одночасно організувати виробництво в двох
металургійних районах.
Приазовський металургійний район виник на перехресті шляхів з Керченського
півострова і Донбасу. З Керченського залізорудного басейну сюди доправляють
залізні руди, а з Донбасу – коксівне вугілля. В цьому районі центром виробництва
чорних металів є Маріуполь.
Крім цих районів, майже в кожному обласному центрі
відбувається вторинна обробка чорних металів (переробка металобрухту).
Таким чином чорна металургія в Україні добре
розвинена. Разом з тим підприємства металургії є основним стаціонарним джерелом
забруднення атмосфери. Вони викидають в атмосферу оксиди азоту і сірчистий газ.
Крім того значні земельні площі доводиться вилучати під звалища промислових
відходів.