Хоча Бельгія як окрема держава утворилася в 1830 році,
історія народів, які населяли Південні Нідерланди, своїми коренями сягає
періоду стародавнього Риму. В 57 році до нашої ери Юлій Цезар використав назву
"Галія Белгіка" для позначення завойованої ним території,
розташованої між Північним морем і ріками Ваал, Рейн, Марна та Сена. Там жили
кельтські племена, які чинили запеклий опір римлянам. Найвідомішим і найчисленнішим
було плем'я белгів. Після кровопролитних боїв землі белгів були остаточно
підкорені римлянами (51 р. до н.е.) та увійшли до складу Римської імперії.
Римські завойовники запровадили серед белгів латинську мову, законодавчу
систему на основі римського права, а в кінці ІІ століття на цій території
поширилося християнство. Після його смерті, у відповідності з Верденською угодою 843 року, імперія
Каролінгів була розділена на три частини. Середня частина, яка дісталася
Людовику Лотарю, включала, крім Італії і Бургундії, всі землі історичних
Нідерландів. Після смерті Лотаря імперія поступово розпалась на самостійні
феодальні володіння. Наймогутнішими серед них на півночі були графство
Фландрія, герцогство Брабант та єпископство Льєж. В умовах постійної боротьби проти
іноземного втручання та васальної залежності від германських імператорів
Фландрія та Брабант у 1337 році уклали угоду про союз, яка стала основою для
подальшого об'єднання нідерландських земель.
Бургундська епоха В 1369 році Філіп Бургундський уклав шлюбний союз з дочкою графа Фланерського.
Це привело до поширення влади Бургундії на Фландрію. З цього часу до 1543 рік
бургундські герцоги та їх спадкоємці Габсбурги поширили свою владу на більшість
провінцій у Нідерландах. Посилилась централізація, ослабла влада міст-комун,
процвітали ремесла, мистецтво, архітектура і наука. Карл V, який правив
Нідерландами з 1506 по 1555 рік об'єднав Нідерланди під одною династією,
приєднав у 1523-1543 роках Утрехт, Оверейсел, Гронінген, Дренте і Гелдерланд.
Відповідно до Аугсбурзької угоди 1548 року та "Прагматичної санкції"
1549 року він об'єднав 17 провінцій Нідерландів у самостійну
адміністративно-територіальну одиницю в межах Священної Римської імперії.
Іспанський період. Після зречення престолу Карла V на користь Філіпа ІІ
Іспанського розгорнулася релігійна та політична боротьба між протестантською
північчю та католицьким півднем. Нові закони, прийняті Філіпом ІІ проти
єретиків, викликали невдоволення багатьох верств населення. В різних куточках
Нідерландів спалахували повстання. Серед опозиційного дворянства, на противагу
засиллю католицизму, поширювалися лютеранство і кальвінізм. Вільгельм
Оранський, який оголосив себе протектором північних провінцій, очолив один з
виступів на півночі. Тривала й жорстока боротьба проти іноземного правління на
півдні не мала успіху. Повстанці з південнонідерландських провінцій
капітулювали перед військами Філіпа ІІ і залишилися під владою іспанської
корони. Фландрія та Брабант підкорилися іспанцям, що було закріплено Араською унією
у 1579 році. Сім північних провінцій, які відокремилися, у відповідь на цей акт
підписали текст Утрехтської унії (1579 р.) та оголосили себе незалежними. Після
позбавлення влади Філіпа ІІ (1581 р.) тут виникла Республіка Об'єднаних
Провінцій.
З 1579 до 1713 року, до підписання Утрехтської мирної угоди, поки Республіка
Об'єднаних Провінцій у європейських війнах воювала проти Іспанії, Англії та
Франції, південні провінції намагалися уникнути залежності від влади іспанських
Габсбургів, Франції та голландців. Хоча ці провінції і були під протекторатом
Іспанії, вони вимагали автономії і були названі Іспанськими Нідерландами.
Глава Нідерландів наприкінці XVI століття посилив політичні, релігійні,
культурні та економічні розмежування між північчю та півднем. У той час, коли
розорений війнами південь знаходився під владою іспанських Габсбургів та
католицької церкви, незалежна північ, яка прийняла кальвінізм, з її
громадськими і культурними цінностями та традиціями, переживала бурхливий
економічний підйом. Економіка Іспанських Нідерландів повністю занепала,
зруйновані всі господарчі зв'язки, фландрійські міста, які в минулому
процвітали, занедбані.
