Бельгія. Населення

Головна -> Матеріали -> Країнознавство -> Країни Європи -> Бельгія -> Населення

Населення Бельгії становить 10,2 млн. осіб . Щільність населення - 336,2 особи на км2 - одна з найвищих у Європі. Міське та сільське населення Бельгія - це одна з "традиційно міських" країн світу. Міське населення становить близько 97%. Найбільші міста Брюссель - 958,8 тис. жителів Антверпен - 444,1 тис. жителів Гент - 222,4 тис. жителів Шарлеруа - 201,0 тис. жителів Льєж - 184,3 тис. жителів Брюгге - 115,4 тис. жителів Намюр - 106,1 тис. жителів Монс - 90,3 тис. жителів. Демографічні показники Середня тривалість життя в країні - 77,96 років (чоловіків - 74,63, жінок - 81,46 років). Бельгійці до 14 років становлять 18% населення, від 15 до 64 років - 66% населення, більше 65 років - 16% населення. Коефіцієнт народжуваності перевищує коефіцієнт смертності (відповідно - 10,74 і 10,13 на 1000 осіб). Коефіцієнт смертності новонароджених - 4,76 на 1000 народжених. Коефіцієнт міграції станом на 2001 рік становив - 0,97 мігрантів на 1000 осіб. Річний приріст населення становить 0,16%. Етнічний склад Корінне населення Бельгії складається з фламандців - нащадків франкських, фризьких і саксонських племен, та валлонів - нащадків кельтів. Фламандці (58% населення країни) проживають у північній частині країни, розмовляють нідерландською мовою, яка традиційно називається в Бельгії фламандською. Вони світловолосі і зовні схожі на нідерландців. Франкомовні валлони (31% населення країни) займають південь Бельгії. Валлони зовні схожі на французів. Умовний кордон розселення фламандців і валлонів проходить трохи нижче столиці, і в центральних районах національності змішуються. Крім того, на сході налічується понад 67 тисяч німецькомовних жителів (менше 1% населення). У країні постійно проживає близько 900 тис. іноземців, що становлять близько 9% всього населення. Релігія Конституція Бельгії гарантує свободу віросповідання. Більшість віруючих (близько 75% населення) - католики. Офіційно визнані також іслам (250 тис. осіб), протестантство (близько 70 тис. осіб), іудаїзм (35 тис. осіб), англіканство (40 тис. осіб), православ'я (20 тис. осіб). Протестанти живуть в основному в Брабанті та Генті. Єврейська громада зосереджена в Брюсселі та Антверпені. Мова Офіційними мовами Королівства є нідерландська (розмовляє 58% населення), французька (32% населення) і німецька (1% населення). Після здобуття країною незалежності постійно виникали суперечки між фламандцями і валлонами, що ускладнювало суспільне й політичне життя країни. В результаті революції 1830 року, метою якої було відділення Бельгії від Нідерландів, французька мова стала державною. У наступні десятиліття бельгійська культура перебувала під впливом Франції. Франкофонія підсилила соціальну та економічну роль валлонів, і це призвело до нового підйому націоналізму серед фламандців, які вимагали зрівняти їхню мову в статусі з французькою. Цієї мети було досягнуто тільки в 1930-х роках після ухвалення ряду законів, якими було надано статус державної нідерландській мові. Однак багато фламандців продовжували почувати себе людьми другого сорту в своїй країні, де вони не тільки чисельно переважали, але й у післявоєнний час досягли більш високого рівня добробуту порівняно з валлонами. Антагонізм між двома співтовариствами підсилився, і в 1971, 1980 і 1993 роках вносилися поправки до Конституції, якими було надано кожному з них велику культурну та політичну автономію. Французька мова поширена в південній частині країни, у провінціях Ено, Намюр, Льєж і Люксембург, фламандський варіант нідерландської мови - у Західній і Східній Фландрії, Антверпені і Лімбурзі. Центральна провінція Брабант із столичним Брюсселем двомовна і поділяється на північну фламандську і південну французьку частини. Франкомовні райони країни поєднують під загальною назвою Валлонський регіон, а північ країни, де панує фламандська мова, прийнято називати Фландрським регіоном. Більшість німецькомовного населення проживає на сході провінції Льєж, у 9 комунах в Сен-Віте та Ейпені - землях уздовж східного кордону, які відійшли до Бельгії після Першої світової війни. Кожний десятий бельгієць володіє двома мовами, більшість населення має деякі знання в другій мові.