Населення Бельгії становить 10,2 млн. осіб .
Щільність населення - 336,2 особи на км2 - одна з найвищих у Європі.
Міське та сільське населення
Бельгія - це одна з "традиційно міських" країн світу. Міське
населення становить близько 97%.
Найбільші міста
Брюссель - 958,8 тис. жителів
Антверпен - 444,1 тис. жителів
Гент - 222,4 тис. жителів
Шарлеруа - 201,0 тис. жителів
Льєж - 184,3 тис. жителів
Брюгге - 115,4 тис. жителів
Намюр - 106,1 тис. жителів
Монс - 90,3 тис. жителів.
Демографічні показники Середня тривалість життя в країні - 77,96 років (чоловіків - 74,63, жінок -
81,46 років).
Бельгійці до 14 років становлять 18% населення, від 15 до 64 років - 66%
населення, більше 65 років - 16% населення. Коефіцієнт народжуваності перевищує коефіцієнт смертності (відповідно - 10,74 і
10,13 на 1000 осіб). Коефіцієнт смертності новонароджених - 4,76 на 1000
народжених.
Коефіцієнт міграції станом на 2001 рік становив - 0,97 мігрантів на 1000 осіб.
Річний приріст населення становить 0,16%.
Етнічний склад
Корінне населення Бельгії складається з фламандців - нащадків франкських,
фризьких і саксонських племен, та валлонів - нащадків кельтів. Фламандці (58% населення країни) проживають у північній частині країни,
розмовляють нідерландською мовою, яка традиційно називається в Бельгії
фламандською. Вони світловолосі і зовні схожі на нідерландців.
Франкомовні валлони (31% населення країни) займають південь Бельгії. Валлони
зовні схожі на французів.
Умовний кордон розселення фламандців і валлонів проходить трохи нижче столиці,
і в центральних районах національності змішуються.
Крім того, на сході налічується понад 67 тисяч німецькомовних жителів (менше 1%
населення).
У країні постійно проживає близько 900 тис. іноземців, що становлять близько 9%
всього населення.
Релігія
Конституція Бельгії гарантує свободу віросповідання. Більшість віруючих
(близько 75% населення) - католики. Офіційно визнані також іслам (250 тис.
осіб), протестантство (близько 70 тис. осіб), іудаїзм (35 тис. осіб),
англіканство (40 тис. осіб), православ'я (20 тис. осіб). Протестанти живуть в
основному в Брабанті та Генті. Єврейська громада зосереджена в Брюсселі та
Антверпені.
Мова
Офіційними мовами Королівства є нідерландська (розмовляє 58% населення),
французька (32% населення) і німецька (1% населення).
Після здобуття країною незалежності постійно виникали суперечки між фламандцями
і валлонами, що ускладнювало суспільне й політичне життя країни. В результаті
революції 1830 року, метою якої було відділення Бельгії від Нідерландів,
французька мова стала державною. У наступні десятиліття бельгійська культура
перебувала під впливом Франції. Франкофонія підсилила соціальну та економічну
роль валлонів, і це призвело до нового підйому націоналізму серед фламандців,
які вимагали зрівняти їхню мову в статусі з французькою. Цієї мети було
досягнуто тільки в 1930-х роках після ухвалення ряду законів, якими було надано
статус державної нідерландській мові.
Однак багато фламандців продовжували почувати себе людьми другого сорту в своїй
країні, де вони не тільки чисельно переважали, але й у післявоєнний час досягли
більш високого рівня добробуту порівняно з валлонами. Антагонізм між двома
співтовариствами підсилився, і в 1971, 1980 і 1993 роках вносилися поправки до
Конституції, якими було надано кожному з них велику культурну та політичну
автономію.
Французька мова поширена в південній частині країни, у провінціях Ено, Намюр,
Льєж і Люксембург, фламандський варіант нідерландської мови - у Західній і
Східній Фландрії, Антверпені і Лімбурзі. Центральна провінція Брабант із
столичним Брюсселем двомовна і поділяється на північну фламандську і південну
французьку частини.
Франкомовні райони країни поєднують під загальною назвою Валлонський регіон, а
північ країни, де панує фламандська мова, прийнято називати Фландрським
регіоном.
Більшість німецькомовного населення проживає на сході провінції Льєж, у 9
комунах в Сен-Віте та Ейпені - землях уздовж східного кордону, які відійшли до
Бельгії після Першої світової війни.
Кожний десятий бельгієць володіє двома мовами, більшість населення має деякі
знання в другій мові.