Історія розвитку бельгійської економіки Промисловість і ремесла в Бельгії виникли давно, і цим частково обумовлюється
сучасний високий рівень розвитку країни. Вовняні і лляні тканини вироблялися ще
в середні віки. Сировинною базою для цього виробництва були вовна англійських і
фламандських овець і місцевий льон. Такі міста, як Брюгге і Гент,
наприкінці середньовіччя стали великими центрами текстильної промисловості. У
XVI-XVII століттях головною галуззю промисловості стало виробництво бавовняних
тканин. На рівнинах на північ від Арденн розвинулося вівчарство, а в
найстарішому центрі вовняної промисловості - місті Верв'є - виробництво вовни. Протягом XVI століття виникали невеликі металургійні підприємства, а потім і
майстерні з виготовлення зброї. У 1788 році у Льєжі було 80 невеликих заводів з
виробництва зброї, де працювали майже 6 тис. людей. Бельгійська скляна
промисловість має велику історію. Вона базувалася на місцевій сировині -
алювіальних кварцових пісках і деревині, що використовувалася як паливо і
надходила з району Арденн. Великі скляні заводи і дотепер працюють в Шарлеруа і
пригороді Брюсселя. У наш час Бельгія - країна з високорозвинутою економікою, де провідна роль
належить приватному сектору. Промисловість сконцентрована в основному у
Фландрії, більш населеній частині Бельгії, хоча уряд заохочує інвестиції у
південну частину країни - Валлонію. Небагата на природні ресурси Бельгія
змушена ввозити великі обсяги сировини для своєї промисловості, що робить її
економіку залежною від стану на світових ринках. Вигідне географічне положення країни з добре розвинутою транспортною мережею
сприяє розвитку міжнародної торгівлі, дві третини обсягів якої припадає на
частку країн ЄС. Згідно з останньою "Доповіддю про розвиток людини" Програми розвитку
ООН, Бельгія посідає 5 місце серед країн світу за цим показником (після
Норвегії, Австралії, Канади, Швеції).
Природні ресурси Бельгія має дуже сприятливі умови для ведення сільського господарства: помірні
температури, рівномірний сезонний розподіл опадів і тривалий вегетаційний
період. Ґрунти в багатьох районах відрізняються високою родючістю. Найродючіші
ґрунти в приморській частині Фландрії і на центральних плато. Традиційно головним мінеральним ресурсом Бельгії було вугілля. До 1955 року
щорічно добувалося близько 30 млн. т вугілля у двох головних басейнах:
південному, біля підніжжя Арденн, і північному, в районі Кампіна. Оскільки в
південному басейні вугілля залягає на великій глибині і під час його видобутку
виникають технологічні труднощі, з середини 1950-х років шахти почали
закриватися, останню з них було закрито наприкінці 1980-х років. Слід
зазначити, що видобуток вугілля на півдні було почато в ХІІ столітті і свого
часу це стимулювало розвиток промисловості країни. Тому у передгір'ях Арденн,
на ділянці від французького кордону до Льєжа, зосереджено багато промислових
підприємств. Вугілля північного району було вищої якості, а його видобуток - більш
рентабельним. Оскільки експлуатація цього родовища почалася лише під час Першої
світової війни, видобуток вугілля розтягнули на більш тривалий час, але вже
наприкінці 1950-х років він не задовольняв потреби країни. З 1958 року імпорт
вугілля перевищив його експорт. У 1980-х роках більшість шахт не працювали,
останню шахту закрито в 1992 році. Протягом ХІХ століття значними темпами добуваються залізні і цинкові руди у
Самбра-Мааському басейні. У наші дні їх видобуток припинився, але продовжують
діяти підприємства з очищення металевих руд. Виробництво цементу зосереджене в
Льєжі, крейду та вапняк добувають у Турні. У Кемпенланді ведеться видобуток
піску (для виробництва скла).
ВВП У 2000 році валовий внутрішній продукт Бельгії становив 259 млрд. доларів США
(найбільшу частку у ВВП отримано за рахунок сфери послуг - 72,6%, частка
промисловості -26%, сільського господарства - 1,4%). У підрахунку на душу
населення валовий внутрішній продукт країни становить 25,3 млрд. доларів США.
Зайнятість Бельгійські робітники відрізняються високою професійною кваліфікацією, а
технічні школи готують робітників вузької спеціалізації. Країна має досвідчені
сільськогосподарські кадри, зайняті у високомеханізованих господарствах в
центрі і на півночі Бельгії. Однак перехід до постіндустріального суспільства,
в якому перевага віддається сфері послуг, призвів до значного і стабільного
безробіття, особливо у Валлонії. Станом на 2000 рік рівень безробіття становив
8,4%. Загальна кількість зайнятих у 1999 році становила 4,34 млн. осіб, з них 73%
працювали у сфері послуг, 25% - у промисловості, 2% - у сільському
господарстві.
Промисловість Виробничий сектор становить близько чверті всього ВВП. Домінуючі галузі
промисловості - металургія, хімічна, текстильна, харчова. В наш час швидкими
темпами розвивається транспортне машинобудування.
Металургія Більшість старих металургійних заводів розташовувалися біля вугільних шахт
навколо Шарлеруа і Льєжа або поблизу родовищ залізної руди на самому півдні
країни. Більш сучасний завод, який використовує високоякісну імпортну залізну
руду, розташований уздовж каналу Гент-Тернезен на північ від Гента. Для виробництва кольорових металів Бельгія здавна використовувала цинкову руду
з родовища Тореснет, але тепер цинкову руду доводиться імпортувати. Крім того,
у Бельгії виробляються мідь, кобальт, кадмій, олово, свинець. Забезпеченість сталлю і кольоровими металами стимулювала розвиток важкого
машинобудування, особливо в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Виробляються
верстати, залізничні вагони, тепловози, насоси і спеціалізовані машини для
виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. Крім
великих військових заводів, зосереджених в Ерсталі та Льєжі, заводи з
виробництва важких верстатів відносно невеликі. В Антверпені знаходиться
судноверф, що випускає судна міжнародного класу. У Бельгії немає власної автомобільної промисловості, хоча там розміщені
іноземні автоскладальні заводи, чому сприяють низькі мита на імпорт деталей
автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри. Фламандські міста і Брюссель
розмістили в себе заводи іноземних автовиробників, тоді як заводи з виробництва
тракторних причепів і автобусів розміщені по всій країні.
Хімічна промисловість Друга за значенням галузь промисловості країни - хімічна - почала розвиватися в
ХХ столітті. Як і в інших галузях важкої індустрії, її ріст стимулювався
наявністю вугілля. До початку 1950-х років Бельгія виробляла такі основні види хімічної продукції
- сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і каустичну соду. Більшість заводів
були розміщені у промислових районах Антверпена і Льєжа. До Другої світової
війни переробка сирої нафти і нафтохімічна промисловість були дуже слабко
розвинуті. Однак після 1951 року в порту Антверпена були збудовані
нафтосховища, а "Петрофіна", головний бельгійський дистриб'ютор нафтопродуктів,
а також іноземні нафтові компанії інвестували великі кошти в будівництво
нафтопереробного комплексу в Антверпені. У нафтохімічній промисловості значне
місце належить виробництву пластмас.
Текстильна промисловість Бельгія є великим виробником бавовняних, вовняних і лляних тканин. Традиційні
ремісничі виробництва - плетиво мережив, виготовлення гобеленів і шкіряних
виробів - значно скоротили випуск продукції, але деякі з них ще діють у
розрахунку на обслуговування туристів.
Переробка алмазів Бельгійське місто Антверпен - світовий центр з ограновування і продажу
діамантів. У фірмах Антверпена зайнята приблизно половина світових різьбярів
алмазів, і вони забезпечують майже 60% світового виробництва оброблених
діамантів. Ювелірні прикраси (переважно намиста), виготовлені в Бельгії,
розходяться по всьому світі. В останні роки намітився спад у цій галузі
виробництва, викликаний старінням кваліфікованих кадрів (в основному жінок) і
повсюдним використанням ручної праці. Щоб запобігти занепаду цієї галузі промисловості,
уряд відкрив школи з підготовки молодих кадрів у містах Монс і Бенше.
Сільське господарство - інтенсивне, високопродуктивне. У країні
переважають дрібні і середні фермерські господарства. Провідні галузі - м'ясне
і молочне тваринництво, овочівництво, виробництво зерна. Вирощують пшеницю,
жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Бельгія - одна з найбільших у
Європі країн з виробництва молока і молочних продуктів. Виробляють також
яловичину й свинину. Розводять велику рогату худорбу, свиней, курей. Сільське господарство в кожному районі країни має свої особливості. В Арденнах
вирощується невелика кількість культур. Виняток становить родючий район
Кондроз, де сіють жито, овес, картоплю і кормові трави (переважно, для великої
рогатої худоби). Центральні вапнякові плато Ено і Брабанта з глинистими ґрунтами
використовуються під посіви пшениці і цукрового буряка. В околицях великих міст
вирощують фрукти й овочі. У центральному регіоні в малих кількостях
практикується розведення домашньої худоби, хоча на деяких фермах в околицях
Брюсселя і на захід від Льєжа розводять коней (у Брабанті) і велику рогату
худобу. У Фландрії переважають невеликі ферми, а тваринництво і молочне господарство
більш розвинуті, ніж на півдні країни. Вирощуються культури, найбільш
пристосовані до тутешніх ґрунтів і вологого клімату, - льон, коноплі, цикорій,
тютюн, фрукти й овочі. Розведення квітів і декоративних рослин характерне для районів Гента і Брюгге.
Тут вирощують також пшеницю і цукровий буряк.
Рибальство Головні рибальські порти - Зеєбрюгге і Остенде, траулерний флот, що базується
тут, виходить на промисел у прибережні води Північного моря. Майже весь улов розходиться на внутрішньому ринку країни.
Лісова промисловість Ліси в Арденнах і Кемпенланді забезпечують сировиною національну лісопереробну
галузь. Ріст механізації лісопереробної промисловості після Другої світової
війни допоміг країні зменшити її залежність від імпорту деревини.
Банківська система Бельгії відрізняється високим рівнем
концентрації капіталу, і об'єднання банків починаючи з 1960-х років лише
підсилило цей процес. Держава володіє 50% акцій Національного банку Бельгії,
який виконує функції центрального банку країни. У Бельгії - 128 банків, з них
107 іноземних. Найстарішим і найбільшим комерційним банком, а також найбільшою
холдинговою компанією в країні є "Сосьєте женераль де Бельжік".
Існують також спеціалізовані фінансові установи - ощадні банки і фонди
сільськогосподарського кредиту.
Іноземні інвестиції сприяли значному підвищенню промислового
виробництва в Бельгії наприкінці ХХ століття. У країні діють заводи з складання
автомобілів американських, шведських, німецьких і французьких компаній;
підприємства, що спеціалізуються на виробництві промислових електроустановок. У
Бельгії є багато заводів з виробництва верстатів і пластмас спеціального
призначення.
Зовнішня торгівля Бельгія - переважно торгова країна. Вона здавна дотримується політики вільної
торгівлі, але необхідність у захисті і підтримці змусила її в 1921 році об'єднатися
в економічний союз з Люксембургом, відомий під назвою БЛЕС, а потім, у 1948
році, об'єднатися з Нідерландами в Бенілюкс. Членство в Європейському
об'єднанні вугілля і сталі (1952 рік) та Європейському економічному
співтоваристві (1958 рік, нині Європейський Союз) і підписання Шенгенської
угоди (1990 рік) підштовхнули Бельгію разом з Нідерландами і Люксембургом до
поступової економічної інтеграції з Францією, Німеччиною та Італією. Експорт: чорні і кольорові метали, вироби з неметалевої сировини,
машини, устаткування, хімічні і фармацевтичні товари, транспортні засоби,
текстильні вироби, діаманти, продукти харчування. У 2000 році обсяг експорту
країни становив 181,4 млрд. доларів США (f.o.b.). Імпорт: хімічні продукти, вироби з неметалевої сировини, продовольчі
товари, енергетична сировина, машини й устаткування. У 2000 році обсяг імпорту
країни становив 166 млрд. доларів США (с.i.f.). Головні зовнішньоекономічні партнери: Німеччина (експорт - 18%, імпорт - 18%),
Нідерланди (експорт-12%, імпорт - 17%), Франція (експорт - 18%, імпорт - 14%),
Великобританія (експорт 10%, імпорт - 9%).
Торгівля з Україною Бельгія є одним з найбільших споживачів українських послуг - у 2001 році
експорт послуг з України в Бельгію становив 77,2 млн. доларів (третє місце після
США і Німеччини), це також на 10% більше ніж у 2001 році. У той же час експорт
послуг з Бельгії до України зменшився в 2001 році порівняно з 2001 роком на
6,7%.
Морське сполучення Антверпен - морські ворота Бельгії. Інші важливі порти: Брюгге, Зеєбрюгге,
Гент, Брюссель. Анверпен є вузлом всієї системи водних шляхів і центром
зовнішньої торгівлі Бельгії. Він є також транзитним портом для зовнішньої і
внутрішньої торгівлі Рейнської області (ФРН) і північної Франції. Крім
сприятливого положення біля Північного моря, цей порт має ще одну перевагу:
морські припливи в широкій частині нижнього плину річки Шельди забезпечують
достатню глибину для проходження океанських суден. Через Антверпен проходить близько 80% обсягу вантажів Бельгії і Люксембургу.
Порт площею 100 га має 100 км причальних ліній і 17 сухих доків, його пропускна
здатність 125 тис. т на добу. Більшість вантажів - насипні і наливні продукти,
включаючи нафту та її похідні. Власний торговий флот Бельгії невеликий: 25 суден загальною водотоннажністю 100
тис. брутто-реєстрових т (станом на 1997 рік). По внутрішніх водних шляхах
курсують майже 1300 суден. Завдяки спокійному плину і повноводдю бельгійські річки судноплавні і
забезпечують зв'язок між регіонами. Русло ріки Рюпел було поглиблено, так що в
Брюссель тепер можуть заходити океанські судна, а по ріках Маас (аж до
французького кордону), Шельда і Рюпел можуть ходити судна водотоннажністю 1350
т з повним навантаженням. Крім цього, завдяки рівнинному рельєфу в приморській
частині країни були збудовані канали, які з'єднують між собою природні водні
шляхи. Кілька каналів було споруджено ще до Другої світової війни. По
Альберт-каналі (127 км), що з'єднує річку Маас (і промисловий округ Льєжа) з
портом Антверпен, можуть проходити баржі вантажопідйомністю до 2000 т. Другий
великий канал з'єднує промисловий район Шарлеруа з Антверпеном, утворюючи
велику трикутну систему водних шляхів, сторонами якої є Альберт-канал, ріки
Маас і Самбра, і канал Шарлеруа - Антверпен. Інші канали з'єднують міста з морем
- наприклад Брюгге і Гент з Північним морем. Наприкінці 1990-х років у Бельгії
було близько 1600 км судноплавних внутрішніх водяних шляхів. Крім системи водних шляхів, Бельгія має добре розвинуту мережу залізниць та
автомобільних доріг.
Залізнична мережа - одна з найщільніших у Європі (130 км на 1000
кв. км). Брюссель - центр залізничного сполучення. Найбільш напружена ділянка
руху - Брюссель-Антверпен.
Автошляхи Велика система шосейних доріг доповнена мережею сучасних хайвеїв, що з'єднують
Брюссель з Остенде (через Гент і Брюгге), Антверпеном, Люксембургом (через
Намюр); Антверпен з Аахеном (через Хассель і Льєж), з Контрейком (через Гент);
Брюссель з Парижем (через Монс і Шарлеруа). Загальна довжина автомобільних
шляхів станом на 1998 рік становила 145,9 тис км (з них автошляхів з твердим
покриттям - 117,7 тис. км, хайвеїв - 1,7 тис. км).
Авіатранспорт Національна авіакомпанія "SABENA" була заснована в 1923 р. і належить
як уряду, так і компанії "SwissAir". Вона здійснює велику частину
міжнародних і внутрішніх перевезень. Між Брюсселем та іншими містами країни
налагоджене регулярне вертолітне сполучення. Брюссельський міжнародний аеропорт - центр повітряного руху. Менші за значенням
аеропорти знаходяться в Антверпені, Льєжі, Шарлеруа та Остенде.
