Час Магазини Покупки Пиво можна назвати національним напоєм країни.
Бельгійці люблять пиво. Більше того, вони люблять і вміють робити гарне пиво,
тому і п'ють тільки своє. У Бельгії діє близько 300 пивоварних заводів. У цій
маленькій країні близько 600 різних марок пива. Деяким з них по 400-500 років. Бельгійські монахи-траппісти здавна роблять власний варіант елю під загальною назвою Trappiste. Воно виходить дуже густим і гіркуватим. Існує всього п'ять "законних" марок такого пива, яке відповідає всім необхідним вимогам - Chimay, Orval, Rochefort, Westmalle і Westvleteren, всі інші - самозванці. Легкий дріжджовий осад на дні пляшки багатий на вітамін В. Це пиво рекомендується пити при температурі 12-15о, тобто трохи охолодженим порівняно з кімнатною температурою. Відкорковувати пляшку і розливати напій потрібно дуже обережно, щоб не збовтати вітамінізований осад, який знаючі люди допивають потім, на десерт. Abbaye, тобто "аббатське" пиво - дещо ширше поняття, ніж trappiste. Як правило, таке пиво має якусь монастирську передісторію, але виробляється зараз без участі ченців. Іноді таке пиво доброджує і дозріває безпосередньо в пляшках. Добре сполучається з м'ясом і сирами. Світлого пива в Бельгії близько сотні різних марок, вони становлять приблизно три чверті загального обсягу виробництва, найвідоміші з них - Stella Artois і Jupiler. Найцікавіше в бельгійському пиві - це його спеціальні, особливі технології приготування. Так, у виробництві типового для околиць Брюсселя пшенично-ячмінного пива "ламбік" (lambic, іноді пишеться lambik) використовується технологія природного шумування. При цій технології діють натуральні дріжджі, які завжди існують в атмосфері. Історично це найдавніший метод пивоваріння. Між іншим, на безсмертних полотнах Пітера Брейгеля-старшого фламандське населення XVI століття п'є саме пиво "ламбік". Витриманий "ламбік" відрізняється явними хересними тонами, нетиповими для пива. В цілому в "ламбіка" репутація сільського, патріархального напою з ароматом молодої браги чи сидру, фахівці називають цей свіжий дріжджовий аромат "сирним". Незважаючи на загальний технологічний прогрес у сучасному пивоварстві, виробництво "ламбіка" в літні місяці припиняється через неможливість жорстко контролювати температурний режим природного шумування. Пиво "гез" (gueuze) - це суміш сортів "ламбік" різного віку, з них, зазвичай, дві третини молодих. Ця суміш активно дозріває під час вторинної ферментації після розливу, от чому і пляшки для цього пива підбирають найміцніші - типу шампанських. Через подібність з ігристими винами пиво "гез" іноді називають "Брюссельським шампанським", та й саму назву іноді пов'язують з словом "гейзер". Пляшки з цим пивом зберігають у підвалах в горизонтальному положенні близько 20 років і без додавання консервантів чи якихось інших добавок, з часом воно стає все краще й міцніше - до 5,5% алкоголю. Один з різновидів технології "ламбік" називається "фаро" (faro), у цьому разі для вторинної ферментації додається цукор. Відповідно, і пиво виходить неміцним, освіжаючим, злегка солодкуватим з легким винним присмаком, п'ють його з бочок. Пиво "крік" (kriek - по-фламандськи "вишня") - це та ж сама суміш "ламбік", яку перед вторинною ферментацією настоюють на вишні, "фрамбуаз" чи "фрамбозен" (framboise, frambozen) - на малині. З цією ж метою, хоча й рідше, використовують полуницю, чорну смородину, персики, банани, ананаси і сливи сорту "мірабель". Беруть саме свіжі добірні ягоди та фрукти, а не їх есенції. При цьому вишня, наприклад, має бути не будь-яка, а визначеного сорту, що культивується в околицях Брюсселя. Невеликі вишеньки пізнього збирання не давлять, а трохи порушують цілісність шкірочки, після чого додають у "ламбік" з розрахунку один кілограм вишні на п'ять кілограмів пива. Ці сорти пива також можуть зберігатися дуже довго, але вважається, що найкраще їх вжити не пізніше ніж через два роки з моменту розливу в пляшки, з часом фруктові аромати слабшають. Пиво "бланш" (blanche, буквально "біле") - пшеничне нефільтроване, мутнувате, нерідко з добавками, на смак кислувате, зазвичай, слабоалкогольне і добре освіжає. Один із популярних сортів "білого" пива, якому вже більше 500 років - Hoegaarden, у його виробництві використовують, зокрема, коріандр. Бельгійці вживають таке пиво не тільки за прямим призначенням, але й для приготування різних соусів, особливо до білої риби. До речі, при такому пивному статку цілком природним виглядає великий "пивний" розділ у національній бельгійській кухні. Крім різноманітних соусів, це ще й супи, маринади, м'ясні страви, і навіть десерти. Бельгійці намагаються всіляко прикрасити процес вживання свого пива. Пивні пляшки нерідко упаковані в барвистий папір і виглядають при цьому як подарунок. Деякі сорти бельгійського пива розливаються в особливі пляшки з корковими пробками типу шампанських чи спеціальних затисків. Звичайно, часто все це обумовлено особливостями технології виробництва та умовами зберігання готової продукції. Зрозуміло, що звичайна пляшка з стандартною пивною пробкою не витримає внутрішнього тиску, який збільшується при дозріванні цих сортів. Серед визначних пам'яток пивної географії Бельгії університетське містечко Leuven на схід від Брюсселя. Триста років тому в містечку було вже близько півсотні броварень. Не дивно, що в місцевому університеті на правах факультету з'явилася Академія пивоварства. Містечко відоме своєю площею Oude Markt, яка вечорами перетворюється у величезний пивний бар просто неба. Середньовічний герцог Брабантський Ян Примус (Jan Primus) залишився в історії саме як великий любитель пива. Його ім'я в дещо перекрученій формі - Gambrinus - стало легендарним символом пивоварства, зустрічається воно і на етикетках. Так, наприклад, називається відома чеська марка пива з Пльзеня. Напевно, вершиною бельгійської винахідливості що стосується пивного посуду можна вважати пиво Pauwel Kwak стародавньої сімейної броварні Bosteels - для нього призначені особливі келихи з кулястою нижньою частиною, які, звичайно, неможливо поставити на стіл просто так, тому до них додаються спеціальні дерев'яні підставки. Технологія бельгійського пивоваріння, прийоми та методи витримки пива і його зберігання часто нагадують аналогічні процедури у виноробстві. Як і вино, пиво в Бельгії купажують, тобто змішують різні сорти, його витримують (до 2-3 років) у дерев'яних бочках, закупорюють винними пробками і, нарешті, подають до столу за правилами винного етикету, дотримуючи визначених сполучень з конкретними стравами. Конфедерація бельгійських броварників існує з XIV століття, вже більше трьохсот років її штаб-квартира розташовується в стародавньому особняку на Grand Place у Брюсселі. Там же знаходиться Музей пивної справи з докладними експозиціями, пізнавальними екскурсіями і приємними дегустаціями. |