Географічне положення Євразії

Євразія – найбільший материк Землі. Її площа разом з прилеглими островами складає близько 54 млн км². При цьому 4/5 з них припадає на Азію, а решта – на Європу. Європа й Азія – дві частини світу, які традиційно виділяють в складі Євразії. Межу між ними проводять вздовж східного підніжжя Уральських гір, річці Емба, північному узбережжю Каспійського моря, Кумо-Маничській западині, північніше Кавказу, на Таманський півострів, по Чорному морю й протоках, що сполучають Чорне море з Середземним.

Крайні точки материка: північна – мис Челюскін (77^о43' пн.ш.), крайня південна – мис Піай (1^о16' пн.ш.), крайня західна – мис Рока (9^о34' зх.д.), крайня східна – мис Дежньова (169^о40' зх.д.).

Якщо врахувати прилягаючі острови з півночі й півдня, то територія Євразії приблизно 10^о не досягає Північного полюсу і на 11^о заходить в південну півкулю. З заходу на схід материк простягнувся на 16000 км. Завдяки таким величезним розмірам природні умови окремих частин Євразії відрізняються не тільки різноманітністю, але й контрастністю. Тут знаходяться земної кулі – гора Джомолунгма (8851 м) й найглибша западина суходолу – рівень Мертвого моря (-395 м); полюс холоду північної півкулі в Ойм’яконі і пекучі області Аравії  й Месопотамії; Великі контрасти у випаданні опадів – на півдні Аравійського півострові (місто Аден) за рік випадає 44 мм, а біля підніжжя Гімалаїв (в районі Чарапунджі) – понад 12000 мм (найвологіше місце Землі). В Євразії проявляються всі типи клімату й ґрунтово-рослинні зони північні півкулі від арктичних пустель на півночі до вологих арктичних лісів на півдні.

Берегова лінія Євразії сильно порізана. Але цей фактор по-різному проявляється в акваторіях різних океанів, що її омивають. На заході Атлантичний океан далеко врізається в суходіл, утворюючи внутрішні моря й численні затоки. Окраїнні моря Тихого океану відділені від материка гігантськими острівними дугами. На півночі мілководні шельфові моря Північного Льодовитого океану й розділені архіпелагами островів. В Індійський океан далеко на південь висунуті півострови, а між ними – широкі затоки й моря.

Потужні течії в океанах, що омивають береги Євразії, впливають на природу материка. Північно-Атлантична течія – продовження Гольфстріму – з тропічних широт Атлантики несе теплі води, в результаті чого моря в західних і північно-західних берегів Європи не замерзають. З півдня вздовж берегів Азії в Тихому океані проходить тепла течія Куросіо. З півночі несе свої води холодна Курило-Камчатська течія. Гілки цих течій заходять в окраїнні моря й чинять різноманітний вплив на природні умови островів й узбереж.