Природні зони Євразії

На величезній території Євразії більше, ніж на інших материках, проявляється географічна зональність ландшафтів суходолу Землі. Тут виражені всі географічні пояси північної півкулі  й відповідні їм типи природних зон.

Арктичні пустелі, тундри й лісотундри розташовані на півночі материка. За особливостями клімату, ґрунтово-рослинного покриву й тваринного світу ці зони між собою не відрізняються. Для них характерна бідна низькоросла рослинність, бідні торфово-глеєві ґрунти й пристосовані до суворих умов материка тварини (білий ведмідь, вівцебик, песець).

В помірному поясі Євразії на значних площах представлені зони хвойних лісів (тайга), мішаних лісів, широколистих лісів, лісостепів і степів, напівпустель і пустель.

Хвойні ліси (тайга) простягнулись від Атлантичного до Тихого океану. З заходу на схід наростає континентальність клімату. Ґрунти зони – підзолисті. В азіатській частині зони поширена багаторічна мерзлота. В європейській тайзі переважають сосна й ялина, за Уралом – кедр, а в Східному Сибіру – модрина. Багатий і різноманітний тваринний світ тайги. Збереглись соболь, горностай, бобер, лисиця, білка, куниця; водяться зайці, бурундуки, рисі й вовки; з великих ссавців – лосі й бурі ведмеді. Живе багато птахів – глухарі, тетері, рябчики та інші.

Зона мішаних лісів змінює зону тайги на півдні. Тут формуються дерново-підзолисті ґрунти мішані ліси поширені в Євразії не суцільною смугою, а лише на північному заході Європи й на Далекому Сході. В цій зоні поєднуються рослинний і тваринний світ хвойних та широколистих лісів.

Зона широколистих лісів також не утворює суцільної смуги. В Європі вона простягнулась від Атлантики до Волги. По мірі наростання континентальності клімату букові ліси змінюються дубовими. Під широколистими лісами формуються бурі і сірі лісові ґрунти. Крім того в мішаних лісах ростуть ясен, граб, тополя, береза.

Лісостепи й степи змінюють зони лісів на півдні в центральній частині материка. Тут різко зменшується кількість опадів й зростають амплітуди літніх і зимових температур. В лісостепах характерне чергування відкритих просторів з трав’яною рослинністю на чорноземних ґрунтах з ділянками широколистих лісів, під якими формуються сірі лісові ґрунти. Степи – безлісі простори з густою злаковою трав’яною рослинністю й густою кореневою системою. Ґрунти степів – чорноземи – є надзвичайно родючими. Тому лісостепи й степи майже повністю розорані. Тваринний світ майже зник. Залишились лише гризуни: ховрахи, хом’яки, польові миші.

Напівпустелі і пустелі помірного поясу займають низовини Середньої й внутрішні котловини Центральної Азії на північ від Тибетського нагір’я. Тут дуже мало опадів, жарке тривале літо й холодна зима з помітними морозами. Тому в азіатських пустелях немає рослин сукулентів, які запасають воду в тканинах.

В пустелях помірного й субтропічного поясів розріджений рослинний покрив з  переважанням полину, верблюжої колючки, саксаулу, піщаної акації. Бурі й сіро-бурі ґрунти пустель бідні на органічні речовини. В складі тваринного світу переважають гризуни, плазуни (змії, піщаний удав, ящірки) й членистоногі (скорпіони).

Основну зону території тропічного кліматичного поясу займає зона тропічних пустель – пустель Аравії, Месопотамії, Іранського нагір’я й басейну Інду.

При океанічні сектори материка замикаються на півдні зонами субтропічних (в Європі) й тропічних (в Азії) лісів.

Зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників на території Середземномор’я відзначається своєрідністю. Тут сухе й жарке літо, волога й тепла зима. Рослини пристосовані до таких кліматичних умов. В цій зоні формуються родючі коричневі ґрунти. В лісах переважають дуби, лавр благородний, субтропічні види сосен, кипариси. Тварин залишилось мало, зате багато плазунів й комах.

Зона мусонних вічнозелених мішаних лісів виражена в тихоокеанському секторі субтропічного поясу. Тут інші кліматичні умови: опади випадають переважно літом. Ліси древні – реліктові, дуже велика різноманітність видів: магнолії й камелії, гінко й лавр, дуби, буки, граби, сосни, кипариси, туї, бамбук. Під цими лісами формуються родючі червоноземи й жовтоземи.

Субекваторіальний пояс охоплює півострові Індостан, Індокитай й північ Філіппінських островів. В цьому поясі різні умови зволоження. Зона субекваторіальних лісів простягнулась вздовж західних узбереж півостровів й отримують до 2000 мм опадів на рік. Ліси тут багатоярусні, відзначаються різноманіттям видового складу (пальми, фікуси, бамбуки). Ґрунти зони – червоно-жовті фералітні.

Зона перемінно-вологих мусонних лісів, чагарників, саван і рідколісь розташовуються там, де кількість опадів зменшується від 1000 до 800-600 мм на рік. Мусонні ліси знаходяться в Індії. На плоскогір’ї Декан і у внутрішніх районах півострова Індокитай деревна рослинність (пальми, акації) змінюються з просторами покриті високими злаками (бородач, цукрова тростина).В ґрунтовому покриві переважають червоні, червоно-бурі і червоно-коричневі ґрунти. Зберігся унікальний тваринний світ: тигри, носороги, буйволи, різноманітні мавпи, летючі миші та інші.

Вологі екваторіальні ліси представлені в основному на островах Південно-Східної Азії. Зона надзвичайно багата за складом флори (понад 45 тисяч видів) – пальми, бамбуки, мангрові ліси. Тип ґрунту – опідзолені латерити. Тваринний світ зони дуже багатий – багато мавп, слони, тигри, леопарди, різноманітні змії й ящірки.

Висотна поясність в горах Євразії різноманітна. Кількість висотних поясів в горах залежить від того, яка зона розміщена на рівнині біля підніжжя гір; від висоти гірської системи й від експозиції схилів. Особливо добре виражена висотна поясність в таких гірських системах, як Піренеї й Альпи в Європі, Тянь-Шань і Гімалаї в Азії.