Територія Білорусі знаходиться в
межах Східно-Європейської рівнини, у лісовій зоні, на стику зони тайги і
широколистяної області. Географічне положення республіки, історичні та кліматичні фактори обумовили
формування на її території великої кількості різноманітних природних
ландшафтів. Тут налічується близько 10000 озер, понад 9000 боліт, 20800 річок і
джерел. Рельєф і грунти Поверхня Білорусі в основному рівнинна, підвищується до 345 м у горбистій
центральній частині (Білоруська гряда) і знижується до 100 м над рівнем моря у
заболочених низовинах на півдні (Полісся). Лісисті долини численних рік басейнів Дніпра, Західної Двіни і Німану роблять
місцевість різноманітною. Типи грунтів варіюються від дерново-підзолистих у північних, східних і
центральних районах до бурих лісових на заході, болотяних, піщано-болотяних і
піщано-дернових підзолистих у південних низовинних районах. Близько третини території країни займають ліси, приблизно стільки ж – болота,
заболочені луки. Є великі родовища калійних солей (Солігорськ, Петриків), торфу (Полісся),
будівельного каменю. Розвідані родовища низькосортного вугілля (лігнітів,
бітумінозного вугілля і сланців у Прип'ятьській западині), а також невеликі
запаси високоякісної нафти (Гомельська область). Клімат Для Білорусі характерний помірний континентальний клімат. Середні річні
температури коливаються від 7°C на південному заході до 4°C на північному
сході. Середні температури січня - від –4°C на південному заході до –8°C на
північному сході; середні температури липня – від 17°C на північному заході до
19°C на південному сході. Середня річна кількість опадів – від 500 мм на півдні
до 700 мм у центральних районах. Вегетаційний сезон триває від 178 днів на
півночі до 208 днів на півдні.
Внутрішні води
Головними ріками Білорусі є Дніпро і його притоки
(Прип'ять, Сож і Березина), Західна Двіна, Німан і Буг (Західний Буг). Ці річки об'єднані старими Дніпровсько-Бузьким, Березинським та іншими
каналами. У країні понад 10 тис. озер. Найбільші з них знаходяться на півночі:
Нароч (площею 80 кв. км) і Освейське озеро (53 кв. км). Полісся (південь
Білорусі) - найбільший у Європі район боліт і заболочених земель. Тільки
Прип'ятьські болота займають площу близько 39 тис. кв. км.
Найдовші річки:
Назва
Загальна довжина (км)
Білоруська частина (км)
Дніпро
2145
690
Західна Двіна
1020
328
Німан
937
459
Західний Буг
831
169
Прип'ять
761
495
Сож
648
493
Березина
613
613
Найбільші озера
Назва
Площа (кв. км)
Макс. Глибина (м)
Нароч
79.6
24.8
Освея
52.8
7.5
Червоне
40.3
2.9
Лукомльське
37.7
11.5
Дрив'яти
36.1
12.0
Флора На території Білорусі виявлено 1638 видів судинних рослин. На національному
рівні охороняється 214 видів рослин, які знаходяться під загрозою зникнення,
вони внесені до Червоної книги Республіки Білорусь. Серед них 171 вид вищої
рослинності. 3 види охороняються на міжнародному рівні (королівська папороть,
тюльпан лісовий, лобелія Дортманна)
Головна роль у збереженні
ландшафтів і біологічного різноманіття належить територіям, що знаходяться під
особливою охороною, загальна площа яких становить 1342,4 тис. га або 6,5
відсотка території республіки (на 01.01.1997). У Білорусі є один заповідник
(Березинський біосферний), три національних парки (Біловезька Пуща, Браславські
озера і Прип'ятьський), 83 заказника республіканського і 684 заказника місцевого
значення, 575 пам”яток природи. У лісах Білорусі переважають сосна, береза, осика, ялина, дуб, клен, ясен, липа
і білий бук; у заболочених низовинних районах на півдні є соснові ліси. Луки і пасовища займають 20 відсотків території країни. Близько третини
території, в основному центральні і південно-східні рівнини, розорані.
Фауна
Тваринний світ Білорусі налічує 453 видів хребетних тварин і понад 30 тисяч
видів безхребетних різноманітних груп.
Фауна Білорусі включає ведмедів, вовків, зайців, лисиць, зубрів, косуль,
білок, лосів, кабанів, бобрів, видр, норок, ондатр та єнотів. Озера і заболочені райони - житло багатьох видів птахів, у т.ч. журавлів і
лелек. Серед риб переважають коропові.
Стан навколишнього середовища
Близько 1/5 території країни зазнало сильного радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи (1986р.). Особливо постраждали Гомельська і
Могильовська області. Ситуація посилюється надмірним розвитком хімічної і
нафтохімічної промисловості і повсюдним будівництвом великих тваринницьких
комплексів без належних технологій з переробки органічних відходів.
