Державна територія

У географічній науці часто вживаними є два близькі за значенням терміни – „географічний простір” і „територія”. Проте вони не ідентичні: територія є частиною географічного простору, його підсистемою.

Географічний простір – складний земний простір, що розвивається в часі та охоплює всі сфери географічної оболонки землі (літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу) і соціосферу.

Територія держави – частина земної кулі з природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами, що перебувають під суверенітетом певної країни.

У межах державної території держава є вищою стосовно всіх осіб та організацій владою, яка забезпечується системою державних органів (законодавчих, виконавчих і судових). Отже, державна територія – це простір здійснення державної влади.

Найважливішою та загальноприйнятою нормою міжнародного права, на якій базується мирне співіснування, є принцип недоторканості й цілісності державної території, багаторазово закріплений у міжнародних договорах.

До складу державної території входять:

- суходіл із його надрами;

- акваторія:

  а)внутрішні (національні) води;

  б) територіальні води;

- повітряний простір над суходолом та водами.

Юридично до державної території за міжнародними угодами також прирівнюють:

- морські судна, які належать державі й офіційно перебувають на певний момент за її межами;

- літаки;

- морські підводні кабелі;

- засоби зв’язку;

- території дипломатичних представництв держави за кордоном.

У політико-географічних дослідженнях застосовуються класифікації форм державної території:

1) стосовно моря:

а) країни, що мають вихід до Світового океану та його частин:

- приморські (США, Аргентина, Росія та інші);

- півострівні (Іспанія, Італія, Південна Корея та інші);

- острівні (Ірландія, Куба, Мальта та інші);

- країни-архіпелаги (Японія, Індонезія, Філіппіни та інші);

б) країни, які не мають виходу до моря (їх 43): Австрія, Азербайджан, Андорра, Афганістан, Білорусь, Болівія, Буркіна-Фасо, Бурунді, Бутан, Ватикан, Вірменія, Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Казахстан, Киргизстан, Лаос, Лесото, Ліхтенштейн, Люксембург, Македонія, Малаві, Малі, Молдова, Монголія, Непал, Нігер, Парагвай, Руанда, Сан-Марино, Свазіленд, Сербія, Словаччина, Таджикистан, Туркменістан, Уганда, Угорщина, Узбекистан, Центральноафриканська Республіка (ЦАР), Чад, Чехія, Швейцарія.

2) за геометричною формою території:

- компактні країни (Франція, Польща та ін.);

- країни видовженої форми (Чилі, Норвегія та ін.).

У світі існує кілька країн, оточених територією іншої держави – анклави. Анклавами є Сан-Марино, оточене територією Італії; Ватикан, розташований всередині італійської столиці Риму, Лесото – оточене територією Південноафриканської Республіки (ПАР).

Анклави, що мають частково морське узбережжя, називають напіванклавами. Такими є Бруней, оточений територією сусідньої Малайзії і має вихід до Південно китайського моря, Гамбія, яка оточена територією Сенегалу й має вихід до Атлантичного океану, Монако, оточене територією Франції і має вихід до Середземного моря.