Середньовічний період

Середньовічний період (V– XV століття) – це епоха феодалізму. Для неї характерний подальший поступовий розвиток продуктивних сил. Утворився внутрішній ринок держав, долалася відокремленість господарств і районів. Головною галуззю економіки в усіх країнах стало сільське господарство, розвивалися городництво, садівництво, виноградарство.

Особливо швидко зросло виробництво: в Європі – ремісницького сукна, металовиробів, зброї; в Азії – бавовняних і шовкових тканин, парчі, килимів, паперу, порцеляни. Як рухому силу почали широко використовувати вітер і падаючу воду. Значних успіхів досягло мореплавство.

Чисельність населення в цей період через значну смертність зростала досить повільно і до 1500 р. досягла 400-500 млн. осіб, з яких 60-70% припало на Азію. В Європі й Азії виникли міста як центри ремесла, торгівлі, освіти, політичного життя.

На першому етапі розвитку феодалізму за повного переважання натурального господарства і низького рівня поділу праці політична карта була вкрай роздрібненою і нестійкою (через безперервні війни). Проте внаслідок зміцнення внутрішнього ринку, посилення етнічної консолідації виникли і великі централізовані держави (Франція, Англія, Іспанія, Київська Русь, Китай). Майже єдиною формою державного правління протягом усієї феодальної епохи залишалася монархія, переважно абсолютна.