Новий період

Новий період (кінець XVст. – завершення Першої світової війни в ХХ ст.) – це епоха зародження, зростання й встановлення капіталістичних відносин. Технічний прогрес охопив усі галузі промисловості, нові поштовхи для розвитку одержали торгівля і транспорт. Відбулося зміцнення внутрішніх ринків, культура знайшла своє вираження в ідеології Відродження, русі Реформації, у швидкому розвитку природних наук, у тому числі географії. Прискорився процес формування націй.

Зародження капіталізму зумовили зміни у розміщенні населення. Зросла кількість міст, збільшилась їхня людність. Зубожіння селян і ремісників сприяло масовим міграціям населення.

Великі географічні відкриття значно вплинули на формування політичної карти світу і всього світового господарства. Головні наслідки цих відкриттів:

1) виникнення трьох перших колоніальних імперій: Іспанської (в Америці), Португальської та Голландської (в Азії);

2) початок європейських колоніальних загарбань;

3) виникнення світової торгівлі, що сприяло утворенню світового ринку.

За короткий період в орбіту міжнародних зв’язків були залучені всі країни світу. Але ці зв’язки були однобічними: з колоній в Європу вивозили дорогоцінні метали, прянощі, перли, цукор, чай. Опіум, а також рабів. Великими портами Європи стали Лісабон і Севілья, а згодом Антверпен і Амстердам.

Період промислових переворотів (середина XVIIст. – кінець XIX ст.) ознаменувався буржуазними революціями, найзначнішою з яких була Велика французька революція. У цей час абсолютні монархії поступилися місцем республікам (Франція) або конституційним монархіям (Англія).

Швидко зростала чисельність населення світу, що призвело до збільшення його концентрації в містах. Виникли масові міжконтинентальні міграції, переважно з Європи в Америку, формуються нові нації.

Протягом усього періоду зберігалося промислове, торгове, фінансове і військове домінування Англії. Лондон став найбільшим містом, портом, банківським центром світу. Найбільший вплив на політичну карту світу мало формування Британської колоніальної системи. Водночас Іспанія втратила майже всі свої володіння в Латинській Америці.

Основна ознака економічних відносин у період розвитку капіталізму – інтернаціоналізація господарського життя і поглиблення міжнародного географічного поділу праці. Розвиток політичної й економічної карти світу зумовив появу таких напрямів у географії, як країнознавство, камеральна статистика (описове державознавство), комерційна географія, з’являються перші концепції розміщення виробництва тощо.

Завершальна стадія періоду вирізнялася бурхливим розвитком нових галузей – електроенергетики, добування нафти, машинобудування, хімічної промисловості. Важка промисловість почала переважати над легкою. Водночас посилилася концентрація виробництва і капіталу, що зумовило появу монополій. При цьому виробнича концентрація супроводжувалася територіальною, з’явилися значні промислові райони і центри, зародилися перші промислово-міські агломерації.

Істотні зміни спостерігалися на транспорті, особливо внаслідок винаходу двигуна внутрішнього згоряння. Інтенсивно будувалися залізниці, які сполучали внутрішні частини континентів; у Росії, США, Канаді побудовано перші трансконтинентальні магістралі. На морському транспорті вітрильний флот змінився на паровий, були споруджені Суецький і Панамський канали.

У політичному житті відбувався новий територіальний перерозподіл світу, насамперед в Африці й Океанії. Він призвів до нового значного розширення Британської імперії, територія якої значно зросла. У багато разів збільшилась площа колоній Франції. Утворилися нові колоніальні імперії – Італія, Німеччина, Бельгія, США, Японія. Політична стабільність у цей період була недовгою. Відбувалася постійна боротьба за перерозподіл уже поділеного світу, що призвело до нових загарбницьких війн, а потім і до глобальної події початку ХХ століття – Першої світової війни 1914-1918 рр.