Зміни на політичній карті

Політична карта світу дуже динамічна. Вона відображає і фіксує основні політико-географічні процеси, пов’язані з кількісними та якісними змінами.

Кількісні зміни полягають у таких явищах:

1) приєднання щойно відкритих земель. Нині це практично неможливо через їх відсутність (на земній кулі не залишилось „білих плям”), але в минулому, особливо під час епохи Великих географічних відкриттів, ці явища були досить поширеними;

2)територіальні придбання або втрати внаслідок війн. Часто такі території є предметом суперечок між країнами, які брали участь у військових конфліктах;

3) об’єднання або розпад держав. Наприклад, розпад Радянського Союзу Югославії, Османської імперії;

4) добровільні поступки або обмін між країнами ділянками суходолу – так звані цесії – передавання всіх суверенних прав на певну територію однією державою іншій за угодою. Це може бути зроблене наприклад для того, щоб кордони держав співпадали з етнічними територіями;

5) акреції – нарощування території. Наприклад відвойовування суходолу у моря шляхом намивання території (Нідерланди) та створення так званих „сміттєвих островів” з утилізованих промислових та побутових відходів (Японія). Такі ділянки суходолу використовують під промислове та цивільне будівництво, створення зон відпочинку. Нідерланди за рахунок будівництва системи гідротехнічних споруд і дамб відокремили від моря майже 40% своєї сучасної площі. Осушені ділянки – польдери – насичені морськими намулами, які містять багато цінних поживних речовин. Після рекультивації їх активно використовують у сільському господарстві.

Якісними змінами є:

1) історична зміна суспільно-економічної формації. Найпоширенішим прикладом є встановлення капіталістичних відносин на території деяких колоній Великої Британії внаслідок переселення туди емігрантів з Європи і штучного перенесення притаманних метрополії суспільно-економічних відносин. Завдяки цьому окремі території відразу перейшли від первісного суспільства до капіталізму;

2) отримання країнами політичного суверенітету. Найчастіше це було набуття суверенітету без змін кордонів. Так склалося з десятками колишніх колоніальних країн в Африці, Азії, Латинській Америці;

3) запровадження нових форм державного устрою та правління. Наприклад перехід країни від монархії до республіки чи навпаки;

4) утворення і розпад міждержавних політичних спілок і організацій. Наприклад створення Ради Економічної взаємодопомоги у 1949 р. та її розпад у 1991 р.

5) поява і зникнення на планеті „гарячих точок” – осередків міждержавних та внутрідержавних конфліктів.

6) зміна столиць. Це досить поширені явища, які мають різноманітні економічні, політичні передумови. Наприклад, протягом ХХ ст. було перенесено столиці багатьох країн:

- Росія – із Санки-Петербурга до Москви;

- Туреччина – із Стамбула до Анкари;

- Бразилія – із Ріо-де-Жанейро до міста Бразиліа;

- Пакистан – із Карачі до Ісламабаду;

- Нігерія – із Лагоса до Абуджі;

- Танзанія – із Дар-ес-Салама до Додоми;

- Казахстан – із Алмати до Астани;

- ФРН – із Бонна до Берліну.

Головними причинами перенесення столиць є: перенаселеність столичних міст і пов’язані з цим екологічні, транспортні проблеми; особливості зайнятості населення; подорожчання земель під забудову; намагання уряду збалансувати розвиток внутрішніх, часто відсталих у соціально-економічному плані районів, для яких поява столичного міста буде своєрідним поштовхом для подальшого розвитку;

7) зміни назв держав, столиць і населених пунктів. Часто це є наслідком інших якісних змін на політичній карті світу. Прикладами перейменування держав є: Бірма –> М’янма, Берег Слонової Кістки –> Кот-д’Івуар, Острови Зеленого мису –> Кабо-Верде, Кампучія –> Камбоджа, Заїр –> Демократична Республіка Конго (ДРК), Молдавія –> Молдова та інші.

Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття кількісних змін на політичній карті світу відбувається дедалі менше, а якісні зміни набувають більшого значення, що передусім пов’язано з посиленням інтеграційних процесів.