Географічне положення. Атлантичний океан простягнувся з півночі на південь на 16000 км від
субарктичних до антарктичних широт. Океан широкий в північній і південній
частинах, звужується в екваторіальних широтах до 2900 км. На півночі
сполучається з Північним Льодовитим океаном, а на півдні – з Тихим і Індійським
океанами. Обмежений берегами Північної і Південної Америки – на заході, Європи
й Африки – на сході й Антарктиди – на півдні. Атлантичний – другий по величині серед океанів
планети. Берегова лінія океану в північній півкулі сильно розчленована
численними півостровами й затоками. Біля материків знаходиться багато островів,
внутрішніх і окраїнних морів. До складу Атлантичного океану входять 16 морів,
які займають 11% його площі. Рельєф дна. Через
весь океан проходить серединно-океанічний хребет: Північноатлантичний в
північній півкулі й Південноатлантичний – в південній. Відносна висота хребта
становить близько 2 км. Поперечні розломи розділяють його на окремі сегменти. В
осьовій частині хребта розміщена гігантська рифтова долина шириною від 6 до 30
км і глибиною до 2 км. До рифту й розломів Атлантичного серединно-океанічного
хребта приурочені як підводні вулкани, так і вулкани Ісландії й Азорських
островів. По обидві сторони хребта лежать котловини з відносно рівним дном,
розділені підвищеними підняттями. Площа шельфу в Атлантичному океані більша ніж
в Тихому. Мінеральні ресурси. Запаси
нафти й газу розвідані на шельфі Північного моря, в Мексиканській Гвінейській і
Біскайській затоці. Поклади фосфоритів відкриті біля узбережжя Північної
Америки в тропічних широтах. Розсипні родовища олова поблизу Великобританії і
Флориди, а також алмазів – біля берегів Південно-Західної Африки виявлені на
шельфі в наносах древніх і сучасних річок. Залізні і марганцеві руди залягають
в котловинах поблизу Флориди і Ньюфаундленда. Клімат. Атлантичний
океан розташований у всіх кліматичних поясах Землі. Основна частина акваторії
океану – між 40о пн.ш. і 42о пд.ш. – знаходиться в субтропічних, тропічних, субекваторіальних і
екваторіальних кліматичних поясах. Тут цілий рік високі додатні температури
повітря. Найсуворіший клімат мають субантарктичні й антарктичні широти, в
меншій мірі – приполярні широти північної півкулі. Течії. В Атлантичному
океані утворюються два кільця поверхневих течій. В Північній півкулі Північна
Пасатна течія, Гольфстрім, Північноатлантична течія (всі теплі) й Канарська
течія (холодна) утворюють рух води за годинниковою стрілкою. В південній
півкулі Південна Пасатна, Бразильська течії (теплі), течія Західних вітрів і
Бенґельська течія (холодні) утворюють рух водних мас проти годинникової
стрілки. Властивості вод. Зональність
водних мас в океані ускладнена впливом суші й морських течій. Це проявляється
перш за все в розподілі температур поверхневих вод. В багатьох районах океану
ізотерми біля берегів різко відхиляються від широтного напрямку. Північна частина океану тепліша за південну,
різниця в температурах сягає 6оС. Середня температура поверхневих вод – 16,5оС. Солоність вод в Атлантичному океані
дуже висока. Це пов’язано з тим, що через вузькість океану значна частина
випаруваних вод спочатку потрапляє на материки й повертається в океан вже з
вмістом солі. В Атлантичний океан і його моря впадає багато
великих річок: Амазонка, Конго, Міссісіпі, Ніл, Дунай, Ла-Плата та інші. Вони
виносять в океан величезні маси прісних вод, різних матеріалів і забруднюючих
речовин. В опріснених затоках і морях субполярних і помірних широт зимою біля
західних берегів океану утворюється лід. Численні айсберги і плавуча морська
крига перешкоджають судноплавству у високих широтах Атлантичного океану. Органічний світ.
Атлантичний океан має багатий органічний світ – він найпродуктивніший в
розрахунку на одиницю площі. Але в багатьох районах біологічні ресурси океану
виснажені. Природні комплекси. В
Атлантичному океані виділяють всі природні пояси, крім північного полярного.
Води північного субполярного поясу багаті живими організмами. Помірний пояс характеризується інтенсивною
взаємодією холодних і теплих вод, його води – найпродуктивніші райони
Атлантики. Широкі простори теплих вод двох субтропічних, двох тропічних і
екваторіального поясів менш продуктивні, ніж води північного помірного поясу. В північному субтропічному поясі виділяється
особливий комплекс Саргасового моря. Для нього характерна підвищена солоність
вод (до 37,5 проміле) і низька біопродуктивність. В прозорій воді, чистого
синього кольору ростуть бурі водорості – саргаси. В помірному поясі південної півкулі, як і в
північній, природні комплекси багаті життям в районах, де змішуються води з
різною температурою. В субантарктичному й антарктичному поясах характерно
проявлення сезонних і постійних льодових явищ, що відбивається на складі фауни. Господарське використання. В Атлантичному океані представлені всі види господарської діяльності
людини на морських акваторіях. Серед них найбільше значення має морський
транспорт, потім – підводний добуток нафти й газу, і лише потім – використання
біологічних ресурсів. На берегах Атлантики розміщено понад 70
приморських країн з населенням понад 1,6 млрд. осіб. Через океан проходить
багато транс океанічних маршрутів з великими об’ємами вантажних й пасажирських
перевезень. На берегах океану та його морів знаходяться найбільші за
вантажообігом порти світу (наприклад, Роттердам). Розвідано багато мінеральних ресурсів океану, особливо
активно розробляються нафтогазові родовища на шельфі Північного і Карибського
морів, в Біскайській затоці. Біологічні ресурси океану давно й інтенсивно
використовуються. Але у зв’язку з виснаженням біологічних ресурсів вилов
промислових риб зменшується. Інтенсивна господарська діяльність людини на
акваторії Атлантичного океану і його морів викликає помітне погіршення
навколишнього середовища – як в океані (забруднення води, повітря, виснаження
біологічних ресурсів), так і на узбережжях. Зокрема погіршуються рекреаційні
ресурси на берегах океану. З метою зменшення забруднення океану розробляються
угоди про раціональне використання ресурсів океану. |