Атлантичний океан

Географічне положення. Атлантичний океан простягнувся з півночі на південь на 16000 км від субарктичних до антарктичних широт. Океан широкий в північній і південній частинах, звужується в екваторіальних широтах до 2900 км. На півночі сполучається з Північним Льодовитим океаном, а на півдні – з Тихим і Індійським океанами. Обмежений берегами Північної і Південної Америки – на заході, Європи й Африки – на сході й Антарктиди – на півдні.

Атлантичний – другий по величині серед океанів планети. Берегова лінія океану в північній півкулі сильно розчленована численними півостровами й затоками. Біля материків знаходиться багато островів, внутрішніх і окраїнних морів. До складу Атлантичного океану входять 16 морів, які займають 11% його площі.

Рельєф дна. Через весь океан проходить серединно-океанічний хребет: Північноатлантичний в північній півкулі й Південноатлантичний – в південній. Відносна висота хребта становить близько 2 км. Поперечні розломи розділяють його на окремі сегменти. В осьовій частині хребта розміщена гігантська рифтова долина шириною від 6 до 30 км і глибиною до 2 км. До рифту й розломів Атлантичного серединно-океанічного хребта приурочені як підводні вулкани, так і вулкани Ісландії й Азорських островів. По обидві сторони хребта лежать котловини з відносно рівним дном, розділені підвищеними підняттями. Площа шельфу в Атлантичному океані більша ніж в Тихому.

Мінеральні ресурси. Запаси нафти й газу розвідані на шельфі Північного моря, в Мексиканській Гвінейській і Біскайській затоці. Поклади фосфоритів відкриті біля узбережжя Північної Америки в тропічних широтах. Розсипні родовища олова поблизу Великобританії і Флориди, а також алмазів – біля берегів Південно-Західної Африки виявлені на шельфі в наносах древніх і сучасних річок. Залізні і марганцеві руди залягають в котловинах поблизу Флориди і Ньюфаундленда.

Клімат. Атлантичний океан розташований у всіх кліматичних поясах Землі. Основна частина акваторії океану – між 40^о пн.ш. і 42^о пд.ш. – знаходиться в субтропічних, тропічних, субекваторіальних і екваторіальних кліматичних поясах. Тут цілий рік високі додатні температури повітря. Найсуворіший клімат мають субантарктичні й антарктичні широти, в меншій мірі – приполярні широти північної півкулі.

Течії. В Атлантичному океані утворюються два кільця поверхневих течій. В Північній півкулі Північна Пасатна течія, Гольфстрім, Північноатлантична течія (всі теплі) й Канарська течія (холодна) утворюють рух води за годинниковою стрілкою. В південній півкулі Південна Пасатна, Бразильська течії (теплі), течія Західних вітрів і Бенґельська течія (холодні) утворюють рух водних мас проти годинникової стрілки.

Властивості вод. Зональність водних мас в океані ускладнена впливом суші й морських течій. Це проявляється перш за все в розподілі температур поверхневих вод. В багатьох районах океану ізотерми біля берегів різко відхиляються від широтного напрямку.

Північна частина океану тепліша за південну, різниця в температурах сягає 6^оС. Середня температура поверхневих вод – 16,5^оС. Солоність вод в Атлантичному океані дуже висока. Це пов’язано з тим, що через вузькість океану значна частина випаруваних вод спочатку потрапляє на материки й повертається в океан вже з вмістом солі.

В Атлантичний океан і його моря впадає багато великих річок: Амазонка, Конго, Міссісіпі, Ніл, Дунай, Ла-Плата та інші. Вони виносять в океан величезні маси прісних вод, різних матеріалів і забруднюючих речовин. В опріснених затоках і морях субполярних і помірних широт зимою біля західних берегів океану утворюється лід. Численні айсберги і плавуча морська крига перешкоджають судноплавству у високих широтах Атлантичного океану.

Органічний світ. Атлантичний океан має багатий органічний світ – він найпродуктивніший в розрахунку на одиницю площі. Але в багатьох районах біологічні ресурси океану виснажені.

Природні комплекси. В Атлантичному океані виділяють всі природні пояси, крім північного полярного. Води північного субполярного поясу багаті живими організмами.  Помірний пояс характеризується інтенсивною взаємодією холодних і теплих вод, його води – найпродуктивніші райони Атлантики. Широкі простори теплих вод двох субтропічних, двох тропічних і екваторіального поясів менш продуктивні, ніж води північного помірного поясу.

В північному субтропічному поясі виділяється особливий комплекс Саргасового моря. Для нього характерна підвищена солоність вод (до 37,5 проміле) і низька біопродуктивність. В прозорій воді, чистого синього кольору ростуть бурі водорості – саргаси.

В помірному поясі південної півкулі, як і в північній, природні комплекси багаті життям в районах, де змішуються води з різною температурою. В субантарктичному й антарктичному поясах характерно проявлення сезонних і постійних льодових явищ, що відбивається на складі фауни.

Господарське використання. В Атлантичному океані представлені всі види господарської діяльності людини на морських акваторіях. Серед них найбільше значення має морський транспорт, потім – підводний добуток нафти й газу, і лише потім – використання біологічних ресурсів.

На берегах Атлантики розміщено понад 70 приморських країн з населенням понад 1,6 млрд. осіб. Через океан проходить багато транс океанічних маршрутів з великими об’ємами вантажних й пасажирських перевезень. На берегах океану та його морів знаходяться найбільші за вантажообігом порти світу (наприклад, Роттердам).

Розвідано багато мінеральних ресурсів океану, особливо активно розробляються нафтогазові родовища на шельфі Північного і Карибського морів, в Біскайській затоці.

Біологічні ресурси океану давно й інтенсивно використовуються. Але у зв’язку з виснаженням біологічних ресурсів вилов промислових риб зменшується.

Інтенсивна господарська діяльність людини на акваторії Атлантичного океану і його морів викликає помітне погіршення навколишнього середовища – як в океані (забруднення води, повітря, виснаження біологічних ресурсів), так і на узбережжях. Зокрема погіршуються рекреаційні ресурси на берегах океану. З метою зменшення забруднення океану розробляються угоди про раціональне використання ресурсів океану.