Територія Болгарії - важливе перехрестя шляхів між Європою та Азією -
була заселена ще в далеку давнину. З першої половини VII ст. на південь
від Дунаю поселилися племена слов'ян. Разом з протоболгарами
слов'янські племена в 681 році створили державу Болгарію, яка займала
територію сучасної Північної Болгарії. На чолі держави став хан
Аспарух, а її столицею - місто Пліска.
Протягом наступних століть Болгарія значно розширила свої кордони, зміцнила військовий і політичний авторитет в Європі. Прийняття християнства як офіційної релігії (865 р.) за часів князя Бориса відіграло важливу роль у завершенні процесу створення болгарської народності. Після створення Кирилом та Мефодієм слов'янської писемності та літератури (855 р.) Болгарія перетворилась в перший слов'янський культурний центр. У 1396 році країна була завойована турками-османами. Протягом п'яти століть болгарський народ зазнавав жорстокої феодальної експлуатації, був позбавлений будь-яких політичних прав. У 1878 році Болгарія знову одержала незалежність. Після першої та другої Балканських воєн (1912-1913 рр.), а згодом першої світової війни Болгарія втратила частину своїх територій (Північна Добруджа відійшла до Румунії, Македонія - до Греції, частково до Сербії, пізніше - до Югославії). В ніч з 8 на 9 вересня 1944 року в Болгарії перемогло народне повстання. Монархічний устрій був повалений. В 1946 році Болгарія була проголошена республікою, а через рік була прийнята перша Конституція НРБ. Болгарська опозиція тоталітарній владі виникла в 1989 році, коли в Центральній і Східній Європі почали відбуватися зміни державних режимів. Суспільно-політичне життя в Болгарії різко активізувалось. Було реанімовано декілька десятків нових партій, заборонених в 1948 році. В червні 1990 року відбулися перші демократичні вибори до Великих народних зборів на багатопартійній основі. Змінивши назву на "Болгарська соціалістична партія" (БСП), колишні комуністи отримали на виборах, в червні 90-го року, більше половини місць в парламенті. БКП/БСП зіграла основну роль у формуванні спільно з опозицією, представленою Союзом демократичних сил, коаліаційного уряду У липні 1992 року була прийнята нова Конституція. Економічна криза 1996-1997 років загострила політичну ситуацію в країні, призвела до падіння рейтингу соціалістів. У результаті перемогла опозиція в особі Об'єднання демократичних сил спочатку на президентських виборах у листопаді 1996 року (президентом був обраний Петар Стоянов), а потім на дострокових парламентських виборах 19 квітня 1997 року. У місцевих органах влади після муніципальних виборів 1997 року більшість складали члени БСП. Першочерговим завданням нового уряду на чолі з І.Костовим
стала
підготовка до заснування в липні 1997 року Валютної ради - міжнародного
органу фінансового контролю, що узяв на себе найбільш важливі функції
Болгарського народного банку і міністерства фінансів (емісія грошей,
котування національної валюти, кредитування бюджету, приватних банків і
підприємств, регулювання соціальних витрат і ін.). На місцевих виборах 16 і 23 жовтня 1997 року демократи й соціалісти перемогли приблизно в однаковій кількості міст і сіл; це стало величезним розчаруванням для Союзу демократичних сил, який сподівався повторити свій успіх із парламентських виборів і усунути соціалістів від влади й на місцях. Експерти й урядовці звинувачують у такому результаті цілу низку причин: болючі економічні реформи, що вдарили по рівню життя й збільшили безробіття, непопулярну в народі підтримку урядом повітряних ударів НАТО проти Югославії і нездатність уряду подолати корупцію. Такий відносний неуспіх СДС став сигналом для Прем'єр-міністра - демократа Івана Костова для прискорення болісних реформ. Водночас стояло складне завдання: зробити їх привабливішими для народу, а ще - викорінити корупцію. На парламентських виборах 2001 року в Болгарії із абсолютною більшістю голосів перемогла коаліція, очолювана колишнім болгарським монархом Сімеоном ІІ Саксен-Кобург-Готом. Вперше після встановлення демократії в країнах Східної Європи на політичну сцену повертається монарх. 18 червня 2001 президент Болгарії Петар Стоянов закликав колишнього короля країни Симеона ІІ сформувати коаліцію, і спробувати уникнути помилок колишніх прем'єрів. Національний рух під проводом Симеона ІІ випередив своїх конкурентів з відривом у майже 30 відсотків і таким чином здобув більшість місць у парламенті. За ним ідуть Об'єданані демократичні сили прем'єр-міністра Івана Костова (18 відсотків ) та соціалістична партія (із 17-ма відсотками). Син Короля Бориса ІІІ, Симеон ІІ є родичем Британської королеви Єлизавети. Він успадкував трон у віці 6-ти років після несподіваної смерті батька у 1943. Через 3 роки разом із матір'ю й сестрою Марією Луїзою Симеон залишає Болгарію після суперечливого референдуму щодо скасування інституту монархії. Родина спершу оселилася в Єгипті, пізніше Іспанія надала їм політичний притулок. У віці 18 років король Симеон офіційно виголосив свою прихильність монархії. Він закінчив військову академію у США, одружився із іспанською аристократкою і має 4-ох синів і одну доньку. Один з синів Симеона був радником президента Петара Стоянова. Вітаючи Симеона із перемогою президент закликав його врахувати досягнення попередніх урядів: "Навіть коли у Вас є шанс керувати країною за власними принципами, краще послуговуватися здобутками, потенціалом та досвідом інших політичних партій, а також провідних болгарських діячів". Перемогу на останніх президентських виборах у Болгарії отримав Георгій Прванов - лідер Болгарської соціалістичної партії. За словами секретаря Політради Соцпартії України Віталія Шибка, Болгарія, слідом за Польщею, де нещодавно на парламентських виборах перемогли також соціалісти, продемонструвала виборцям ефективність партійної виборчої системи в умовах демократичного суспільства. |