У VI — VII століттях територію Боснії і Герцеговини заселяють слов'яни.
У XII столітті утворюється Боснійське князівство (з XIV століття королівство, включаючи Герцеговину).
З 1463 територія Боснії, а з 1482 — і Герцеговини перебуває під владою Османської імперії.
Після повстання 1875—1878 територія Боснії і Герцоговини була окупована Австро-Угорщиною (1908 анексована).
З 1918 Боснія і Герцоговина перебуває у складі Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 — Югославія).
1941 окупована німецькими військами і включена до складу фашистської
Хорватської незалежної держави. Під час визвольної війни 1941—1945 рр.
звільнена повстанськими частинами Іосифа Броз Тіто (Народна Визвольна
Армія Югославії) і в листопаді 1945 включена до складу Югославії на
правах федеративної республіки.
Навесні 1992 оголосила про вихід із складу СФРЮ. Сучасну назву отримала в квітні 1992, у травні 1992 прийнята в ООН.
У середині 1992 сталося різке загострення міжетнічних протиріч, що призвело до Боснійської війни.
21 листопада 1995 в Дейтоні (США) парафовані мирні угоди з урегулювання
боснійського конфлікту. Підписані в Парижі 14 грудня 1995.
Ситуаціяв країні сьогодні
Після розпаду Югославії на незалежні республіки в Боснії та
Герцеговині спалахнула громадянська війна між етнічними сербами,
хорватами і боснійцями-мусульманами. Війна тривала з 1992 по 1995 і
характеризувалася масовими звірствами усіх воюючих сторін щодо мирного
населення — вбивствами, ґвалтуваннями, тортурами, етнічними чистками.
1995 року на території Боснії та Герцеговини створені
босняцько-хорватська Федерація Боснії та Герцеговини і Республіка
Сербська, які утворили рівноправний союз. Хоч над ними стоїть
центральний уряд і колегіальне президентство, по суті це союз
відокремленних структур. Федерація і Республіка мають власних
президентів, свої уряди, парламенти, поліцію й армію.
У країні процвітає корупція і злочинність, понад 40 % працездатного
населення не має роботи. Не виправдалися надії населення на істотну
гуманітарну допомогу Заходу. Досі не вгамувалися і націоналістичні
пристрасті.
За десять років імплементації Мирного договору БіГ вдалося досягти
непоганих результатів: функціонують центральні держоргани країни,
створена єдина прикордонна служба, проведена реформа системи
правосуддя, налагоджені внутрішньобоснійські зв'язки, зокрема і
економічні. У місця довоєнного мешкання повернулися понад 1 млн.
біженців, яким повернена власність. Разом з тим, поки шо важко
просувається питання їх економічної адаптації. Не вирішуються й інші
болючі питання взаємовідносин народів БіГ. З 2002 р. не реалізовані
поправки до конституцій боснійських ентитетів, що забезпечують
рівноправність громадян БіГ. Так, у Федерації з порушенням конституції
сформовані вищі органи влади: босняки посідають три вищих пости з шести
— прем'єр, спікери палат парламенту, генпрокурор, голови верховного і
конституційного судів, — хоч мають право лише на два. Не прийняті
відповідні конституційні поправки в семи з десяти округів Федерації.
У
той же час західники в основному зайняті підготовкою країни до вступу в
ЄС і НАТО. Найбільш важливими при цьому стали військова і поліцейська
реформи, що мають на меті відмову ентитетів від дейтонських прерогатив
у вказаних областях. Під загрозою «ліквідації Республіки Сербської
(РС)» Високий представник добився від боснійських сербів згоди на
створення до кінця 2007 р. єдиної армії БіГ чисельністю в 9-10 тис.
чол. з резервом у половину цього складу (пропорція етнічного
представництва — 4:3:2, відповідно від босняків, сербів і хорватів).
Поліцейська
реформа також прийнята сербами виключно під могутнім тиском ВП. РС
вдалося лише відкласти нарізку поліцейських округів, а сам процес
реорганізації розтягнути на 5 років. У результаті, 21 листопада ц.р.
Рада ЄС ухвалила рішення про початок переговорів з БіГ щодо Угоди про
стабілізацію і асоціацію. З прийняттям на себе наприкінці 2004 р.
відповідальності за військові аспекти Дейтону ЄС став затверджуватися
як ключовий міжнародний гравець в БіГ. Наступний етап — передача
повноважень ВП майбутній присутності ЄС, яка могла б відбутися після
загальнобоснійських виборів у жовтні 2006 р. (як і ВП, Місія ЄС повинна
регулярно звітувати перед РБ ООН). Разом з тим, все наполегливіше в
обхід ЄС в ролі модератору процесу конституційних змін в БіГ виступають
США. Діють вони автономно, маючи на меті поставити перед фактом не
тільки європейців, але і Раду з виконання Мирної угоди в цілому.
По суті головним «досягненням» американців стала
домовленість про початок роботи щодо зміни Дейтонської конституції.
Однак цю загальну декларацію не вдалося підкріпити зобов'язуючими
домовленостями з модальності роботи над конкретними блоками нової
конституції. Президія БіГ, всупереч очікуванням босняків, збереже
ротацію постів президента і двох віце-президентів. Зміни в Радміні
стосуються другорядних моментів — перейменування Головуючого в Голову,
наділення його правом знімати міністрів, яке обмежується багатьма
умовами і урівноважується збереженням консенсусу при прийнятті рішень.
Збільшення кількості міністерств також мінімальне (на 2). Подвоєння
кількості членів нижньої палати парламенту (зараз — 42) також не
вносить істотних змін. Оцінки результатів Вашингтонської зустрічі
західниками коливаються від обережного оптимізму (на публіку) до
розчарування (при обміні думками в закритих форматах). Хоч ні ВП, ні ЄС
«не сумніваються в успіху», натяки на небажанність для ЄС солірування
США в конституційній реформі робляться. |
