Безпосередньо форма державного устрою пов’язана з
особливостями політичного ладу і формою державного правління, відображає
національно-етнічний склад населення, історико-географічні особливості
формування країни.
Форма
державного устрою –
територіально-організаційна структура держави, що встановлює порядок поділу
країни на частини та взаємовідносини центральних і місцевих органів влади.
Її головними функціями є: ступінчасте розміщення
органів влади і державного управління; забезпечення збору податків та
інформації; контроль центру над місцями; здійснення гнучкої економічної,
соціальної та регіональної політики; проведення виборчих компаній тощо.
За цією класифікацією виділяються такі форми
державного устрою: унітарна держава, федеративна держава (федерація),
конфедеративна держава (конфедерація).
Унітарна
держава – форма
державного устрою, за якої територія держави не має у своєму складі
федеративних одиниць (штатів, земель тощо), а поділяється на адміністративно-територіальні
одиниці (департаменти, області, райони).
Унітарна держава має такі ознаки: єдина для всієї
країни конституція, єдина система органів влади, суспільні процеси керуються
централізовано.
Цю форму правління має 171 країна світу.
Федеративна
держава – форма
державного устрою, за якої декілька державних утворень, що юридично мають певну
самостійність, об’єднані в єдину союзну державу.
Федерації мають такі ознаки:
- територія федерації складається з територій
окремих її суб’єктів (штатів, кантонів, земель, республік, провінцій тощо);
- суб’єкти федерації здебільшого наділені
законодавчою владою;
- компетенції між федерацією та її суб’єктами
розмежовуються союзною конституцією;
- у більшості федеративних держав парламенти
складаються з двох палат, одна з яких забезпечує представництво федеральних
одиниць;
- кожний суб’єкт федерації має свою правову й
судову системи;
- у більшості федерацій існує єдине союзне
громадянство і громадянство союзних одиниць;
- федерація, як правило, має єдині збройні сили,
загальнофедеральний бюджет.
Проте в багатьох сучасних федеративних
країнахроль загальнофедеральних органів
настільки велика, що їх можна розглядати і як унітарні держави. Так,
конституції таких країн, як Аргентина, Канада, США, ФРН, не визнають за членами
федерації права на вільний вихід з неї.
У світі нараховується 21 федерації. Залежно від
принципу, покладеного в основу утворення федерації виділяють:
- історико-географічні
федерації (утворились шляхом історичного об’єднання федеральних одиниць в єдину
державу): Австралія, Австрія, Аргентина, Бразилія, Венесуела, Канада, Коморські
Острови, Малайзія, Мексика, ОАЕ, ПАР, Сент-Кітс і Невіс, США, Федерація
Мікронезії, ФРН;
- національно-етнічні
федерації (федеральні одиниці в таких країнах утворені на основі врахування
етнічних меж та національних інтересів їх населення): Бельгія, Індія, М’янма,
Нігерія, Пакистан, Росія.
Конфедеративна
держава – постійний союз
суверенних держав, створений для досягнення політичних або військових цілей.
Конфедерація утворює центральні органи, які мають
повноваження, делеговані їм державами-членами союзу. Ці органи не мають прямої
влади над державами, які входять в конфедерацію. Їх рішення приймаються і
здійснюються тільки за угодою держав, що належать до конфедерації. У
конфедерації немає єдиної території та громадянства, єдиної податкової та
правової систем. Правова основа конфедерації – союзний договір, тоді як у
федерації – конституція.
Конфедеративні держави недовговічні: вони або розпадаються,
або перетворюються на федерації (Австро-Угорщина, США).
Нині формально у світі існує одна конфедерація –
Швейцарія, яка у XIX ст. фактично стала федерацією.