Будь-який політичний режим визначається насамперед
процедурами та способами організації установ влади і здійснення владних
функцій, відносинами між державою і громадянами, способом прийняття владних
рішень.
Форма
державного режиму –
сукупність засобів і методів здійснення влади державою.
Державний режим – найважливіша складова
політичного режиму, що існує в суспільстві й є сукупністю характерних для
певного типу держави політичних відносин, наявних стосунків між державною
владою і суспільством, домінуючих форм ідеології, стану політичної культури.
Існують демократичні та антидемократичні режими.
Демократичні режими.
Їх вважають найпрогресивнішою формою правління.
Демократія – форма державно-політичного устрою
суспільства, заснована навизнанні
народу як джерела влади, його права брати участь у вирішенні державних справ.
Основними принципами існування демократичної
держави є: влада більшості, рівноправність громадян, захищеність їх прав і
свобод, верховенство закону, поділ влади, виборність глави держави,
представницьких органів.
Розрізняють дві форми демократії: безпосередню (основні рішення
приймаються безпосередню всіма громадянами на зборах або шляхом референдумів) і
представницьку (рішення приймаються
виборними органами).
Демократичними державами є більшість країн світу.
Антидемократичні (тоталітарні, авторитарні, расистські тощо) режими. До них належать тоталітаризм, диктатура,
авторитаризм, апартеїд, геноцид тощо.
Тоталітаризм – одна з форм держави (тоталітарна
держава), яка характеризується її повним (тотальним) контролем над усіма
сферами життя суспільства, фактичною ліквідацією конституційних прав і свобод,
репресіями щодо опозиції та інакомислячих.
Різноманітні форми тоталітаризму були властиві
фашистській Італії та нацистській Німеччині, колишнім і теперішнім
соціалістичним державам (сталінському режиму в СРСР, комуністичному режиму
КНДР, на Кубі тощо).
Диктатура – термін, який характеризує систему здійснення
нічим не обмеженої влади особи, класу чи інших соціальних груп у державі,
регіоні, що спирається на силу. Означає, з одного боку, сутність державної
влади, що забезпечує політичне панування визначеному класу, а з іншого – засіб
здійснення державної влади, політичний режим, наприклад особиста диктатура.
Основними особистими диктатурами ХХ ст. були: в
Італії 1922-1945 рр. – диктатура Муссоліні, в Іспанії в 1939-1975 рр. –
диктатура Франціско Франко, в СРСР у 1930-1953 рр. – диктатура Сталіна тощо.
Авторитаризм – політична концепція і політична
практика, в основу яких покладено зосередження монопольної чи більшості влади в
руках однієї особи чи групи осіб; політичний режим, встановлений або нав’язаний
такою формою влади, що занижує або виключає роль представницьких інститутів
влади.
Авторитаризм є системою влади, характерною для
антидемократичних політичних режимів. Здебільшого поєднується з особистою
диктатурою. До історичних форм авторитаризму належать азіатські деспотії,
тиранічні й абсолютні форми правління стародавності, військово-поліцейські та
фашистські режими, різноманітні варіанти тоталітаризму.
Апартеїд – крайня форма расової дискримінації, яка
означає позбавлення певних груп населення залежно від їх расової приналежності
політичних, соціально-економічних і цивільних прав, аж до територіальної
ізоляції. За сучасним міжнародним правом апартеїд є злочином проти людства.
Політику апартеїду здійснював уряд ПАР у 1948-1991 рр.
Деякі атаки апартеїду можуть становити геноцид.
Геноцид – один із найзначніших злочинів проти
людства, що припускає знищування окремих груп населення за расовими,
національними, етнічними або релігійними ознаками, а також навмисне створення
життєвих умов, розрахованих на повне або часткове фізичне знищення цих груп.
Такі злочини здійснювалися в масових масштабах турецькою державою проти
вірменського народу в 1915 р., це голодомор українського народу 1932-1933 рр. у
колишньому СРСР, гітлерівські злочини під час Другої світової війни, особливо
проти єврейського та слов’янського населення, геноцид проти кампучійського
народу клікою Пол Пота у 1970-1979 рр. тощо.