Типологія Б. Зіміна

Борис Миколайович Зімін (1929-1995) так класифікував країни світу за рівнем їхнього соціально-економічного розвитку:

1. Розвинуті капіталістичні країни:

   1) Країни „Великої сімки”: США, Японія, ФРН, Франція, Велика Британія, Італія, Канада.

   2) Малі європейські країни: Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швейцарія, Австрія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Ісландія, Данія.

   3) Країни „переселенського капіталізму”: Канада, Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Ізраїль.

   4) Середньорозвинуті країни: Іспанія, Португалія, Греція, Ірландія.

2. Країни, що розвиваються:

   1) Ново індустріальні країни (НІК):

    - в Азії „Азіатські тигри” або „дракони”, НІК „першої хвилі”: Південна Корея, Сянган, Тайвань, Сінгапур;

    - НІК „другої хвилі” в Азії: Таїланд, Малайзія, Туреччина;

    - НІК „першої хвилі” у Латинській Америці: Мексика, Аргентина, Чилі, Бразилія;

    - НІК „другої хвилі” у Латинській Америці: Уругвай, Венесуела.

   2) Країни нової індустріалізації (мають великі запаси робочої сили і природних ресурсів): Індонезія, країни Карибського регіону.

   3) Нафтові країни: ОАЕ, Саудівська Аравія, Кувейт, Оман

   4) Країни, що живуть за рахунок природних ресурсів, сільського господарства, туризму: Єгипет, Марокко, Пакистан, Еквадор

3. Країни соціалістичної індустріалізації:

   1) Країни Східної Європи;

   2) Китай;

   3) Інші колишні й теперішні соціалістичні країни

4. Країни СНД:

   1) Найбільш розвинутий регіон: Європейська частина Росії, Україна, Білорусь, Молдова, країни Закавказзя;

   2) Середній регіон: Казахстан і Сибір Росії;

   3) Країни Середньої Азії;

   4) Далекий Схід Росії з особливими ЕГП і визначеними запасами природних ресурсів.